“Кохання живе не там, де двоє сплять під одним дахом, це не спільний побут і не спільне ліжко, кохання там, де двоє вміють один одного чути та розуміти.

Кохання там, де в моменти, коли натягнуті нерви, двоє дихають рівніше на «раз два-три». І в секунду, коли інші грюкають дверима, вони сідають поруч, щоб поговорити.

Кохання там, де люди утихомирюють свої складні звички, і хочуть бути один з одним тисячу життів своїх поспіль.

Це “давай спробуємо все виправити, я не можу тебе втратити”.

Кохання там, де двоє знають, що від сварок немає толку, де поспішають один до одного за тисячу миль.

Де вирішують покласти свої корони на полицю, і просто любити один одного …”

Марина Жукова