Вони — добрі партнери, добрі друзі, добрі чоловіки і дружини, надійна опора своїм дітям і старим батькам тому, що розуміють — щось виходить не там, де створюють дефіцити, а потім страждають від їхнього «невгамування» чужими руками, а там, де хоч травинку, але сам і з любов’ю.

Ось чому із самодостатніми людьми завжди легко…

Самодостатні люди не приносять своєї «складності» ні в чиє життя.

Вони ні на кого не перекладають відповідальність за свої почуття та вчинки. Нікого не просять розважати їх. Нікого не звинувачують у своїх провалах і нещастях. Нікого не призначають безперебійного щастя постачальниками. І ні в чиє життя не заявляються тільки для того, щоб за них щось зробили.

Вони не шукають у собі внутрішніх «богинь» і не зображають із себе «суперменів»… Натомість вони, мовчки і спокійно, роблять свій добрий посильний внесок у все: у стосунки з ким би там не було, у професію, у бізнес, у творчість, на допомогу комусь. І приймати допомогу у відповідь вони теж вміють тому, що їм чужа гординя.

Вони — добрі партнери, добрі друзі, добрі чоловіки і дружини, надійна опора своїм дітям і старим тому, що розуміють — щось виходить не там, де створюють дефіцити, а потім страждають від їхнього «невгамування» чужими руками, а там, де хоч травинку, але сам і з любов’ю.

Багато хто думає, що самодостатність — про самотність, але це не так, хоча й самотність у самодостатніх людей кардинально відрізняється від самотності, у звичному розумінні цього слова.

Самодостатність — вона про чудову дорослість, у якій людина вибирає обробляти «поля» свого життя своєю чесною і копіткою працею, контактувати зі світом шляхом взаємообміну, а не за чужий рахунок…