Емоційне насилля починається повільно, тихо і виходить, як правило, з боку зовні абсолютно чарівних людей…

Ми звикли сприймати насильство як щось фізичне, що залишає на шкірі садна і синці. Але насильство буває іншим, воно залишає глибокі емоційні рани на душі.

Часом одного слова, загрозливого жесту, а то й просто зловісного мовчання виявляється достатньо, щоб встромити в наше серце гострий кинджал. Жертву то підносять до вершин щастя, то скидають у вир розпачу, наповнюючи її життя страхом та ірраціональною виною…

Емоційне насильство – це процес психологічного руйнування, що веде до повного виснаження емоційної сфери жертви.

Сила ментальної в’язниці

Емоційне насильство більш ніж реальне, і тим паче небезпечно, що не розрізняє ні статі, ні віку, ні соціального статусу жертв. Неважливо, наскільки ми дорослі та незалежні люди — всі ми можемо стати жертвами емоційного насильства, чи то з боку партнера, чи родичів, чи навіть колег.

Небезпека емоційного насильства в тому, що, за всієї серйозності його наслідків, воно проходить настільки тихо і непомітно з боку, що коли про нього дізнаються оточуючі, то з подивом усвідомлюють, що все це відбувалося у них під носом уже довгий час.

Емоційне насильство починається повільно, тихо і виходить, як правило, з боку зовні абсолютно чарівних людей, які використовують свій шарм для того, щоб заманити жертв у пастку, відрізавши їм шлях до відступу (особливо якщо це стосунки романтичного характеру). Спокусник демонструє жертві фальшиву реальність, повну солодких обіцянок та безхмарного майбутнього, яке ніколи не настане.

За допомогою всього цього «павук» помалу заманює жертву в свої сіті, поки та не загрузне остаточно. І ось тоді він покаже себе у всій красі, виявивши схильність до тиранії та відібравши усіляку свободу.

Емоційне насильство подібно до кислоти, що помалу розчиняє «Я» людини, що потрапила під його вплив, позбавляючи її емоційної енергії і сили волі. Це відбувається непомітно. Отрута просочується в життя жертви крапля за краплею — у вигляді безпідставних звинувачень, образливих припущень і фраз, які змушують сумніватися у собі. Жертва починає міркувати, чи немає правди в словах кривдника — адже він хороша людина, і постійно повторює, що хоче лише добра.

Жертва емоційного насильства виявляється замкненою у ментальній в’язниці невпевненості у собі та сумнівів. Її самооцінка потроху опускається в чорну прірву.

Стіни ментальної в’язниці, створені здебільшого психікою самої жертви, виявляються настільки міцними, що людина навіть не думає про втечу. А тому такі стосунки можуть тривати роками.

Емоційне насильство та невидимі рани на душі

Рани, які завдає емоційне насильство, не завжди видно з боку, але, повірте, для жертви вони більш ніж реальні. Ці рани приховані від оточуючих і водночас завдають неймовірного болю.

Ці рани пробивають величезний пролом у самооцінці жертви, тому що емоційне насильство в першу чергу руйнує її позитивний погляд на саму себе.

Це рани, залишені зневагою і образливими коментарями, спрямованими на жертву з метою якнайсильніше принизити і втоптати в бруд. Невидимі рани, що провокують страх, почуття провини та сумнів, що роз’їдають навіть тінь можливості змінити ситуацію, в якій перебуває жертва.

Як вилікувати шрами, залишені на душі?

Якщо ви зрозуміли, що так, як живете зараз, більше жити не можна, перше, що варто зробити — усвідомити, що ви є жертвою іншої людини, і що більша частина почуття провини та неспроможності, які ви відчуваєте, нав’язана вашим кривдником.

Як тільки ви зрозумієте, наскільки серйозною є ваша ситуація, варто негайно вжити всіх можливих заходів для відновлення контактів з друзями та родичами. Поясніть їм, що відбувається, і заручіться їхньою підтримкою, щоб зробити перші кроки вперед. Мало-помалу, демонструючи вам любов, доброту і розуміння, вони неодмінно зможуть хоча б частково заповнити порожнечу в душі, залишену емоційним насильством.

Крім того, ви можете звернутися за допомогою до психолога чи психотерапевта відповідної спрямованості. Фахівець може допомогти вам цеглина за цеглиною відновити будівлю власної ідентичності та самооцінки, залікувавши всі ті невидимі іншим рани, що розʼїли вашу душу.

Настане день, коли ви зрозумієте — та поранена людина, якою ви колись були, зникла без сліду, і на її місці залишилися лише ви, ви самі.

Не зваблюйтеся – заліковування шрамів, залишених емоційним насильством, ніколи не буває ні простим, ні легким… Це повільний і складний процес. Але він завжди вартий того, оскільки ви знайдете те, що найцінніше на світі – самих себе.

І, нарешті, не забувайте про те, що кожен з нас теж здатний завдати ран душам інших людей, коли ми ігноруємо, зневажаємо або критикуємо, навіть якщо все це не доходить до відвертого емоційного насильства. Наші слова і жести — гострий меч, з яким треба поводитися дуже обережно…