Категорія: Різне

Мудрі слова Пауло Коельйо чоловікам, які пішли від своїх дружин

Молоді люди та багато романтиків щиро продовжують вірити в красиву легенду про «другу половинку». Ніби десь існує створена саме для тебе людина, і варто лише її зустріти — життя автоматично […]

admin Блоги, Різне

Стисніть руку в кулак — і ми розкажемо 1 важливий секрет вашої особистості

Перевірте, якщо не страшно: що говорить про вас спосіб стискати кулак Невеликий жест — велика правда про характер. Стисніть кулак і дізнайтеся, який ви насправді. Кожен із нас унікальний, і […]

admin Блоги, Різне

Дитяча електромашинка як спосіб розуміння базових принципів механіки

Сучасний електромобіль дитячий викликає неймовірні емоції. Це справжній інженерний шедевр, який у мініатюрі відтворює технології справжніх автомобілів. Дитячий електромобіль на акумуляторі – це не просто іграшка, а повноцінний транспортний засіб, який навчає […]

admin Блоги, Різне

Ніжні, пухкі й ароматні! Пампухи за старовинним рецептом Дарії Цвек

Рецепти зібрані з книжок «Малятам і батькам», «Солодке печиво» та «У будні і свята». Пампушки без начинки Інгредієнти: 1 кг борошна, 5 сирих жовтків, 100 г вершкового масла або маргарину, 50 […]

admin Блоги, Різне

Довгий час я намагалася себе переконати, що все добре. Удавала, ніби в моєму житті нічого не змінилося, мов усе, що я підозрювала — просто вигадки, плід уяви. Я відмовлялася вірити, що мій чоловік справді зрадив мені. Ба більше, він виявився у серйозних стосунках з іншою жінкою. Його нова обраниця — особистий помічник на роботі. Вони бачаться щодня… Усі ознаки були очевидні: пізні повернення, новий аромат парфумів, тривалі розмови по телефону за зачиненими дверима, поїздки у «відрядження», яких раніше ніколи не було. Я вмовляла себе, що все це можна якось логічно пояснити. Просто мої страхи, не більше. — А що я тобі маю пояснювати? — різко кинув він, коли я нарешті, не витримавши, запитала прямо про його зв’язок із цією жінкою. — Ти ж усе й так розумієш. І добре, що це нарешті з’ясувалося — я більше не маю причин брехати тобі. Я хочу розлучення. Саме так усе й відбулося. Мене намагалися заспокоїти всі навколо. — Та він тебе не вартий, Олю, — намагалася підтримати мене моя подруга Марина. — Забудь його. Можливо, воно й на краще, що ви розлучаєтесь. Інакше він би остаточно зруйнував тобі життя. — Я одразу зрозуміла, що він гуляка! — обурювалась мама. — Нехай іде куди хоче. Ти знайдеш гідного чоловіка, чесного! — Звісно, це сумно, але це життя, доню! — сказала мені свекруха, коли я зателефонувала їй з новиною. — У вас же немає дітей….

Довгий час я намагалася себе переконати, що все добре. Удавала, ніби в моєму житті нічого не змінилося, мов усе, що я підозрювала — просто вигадки, плід уяви. Я відмовлялася вірити, […]

admin Різне

Ліка та Микола вийшли з дому своїх друзів, де весело відзначали день народження, й попрямували додому. Надворі давно вже запанував листопад. У тьмяному світлі ліхтарів було видно, як падає сніг. Подекуди легенький вітерець підганяв сніжинки вперед. – Яка краса! – захоплено вигукнула жінка, милуючись вечірнім пейзажем.– Авжеж, – погодився чоловік, обійнявши Ліку. Вони пройшли ще трохи, як раптом дружина зупинилася.– Чуєш? – запитала вона у Миколи.– Чую, дитина плаче, – відповів він, озираючись навколо.– Невже в такий час гуляють із немовлятами? Плач же зовсім грудний, – стурбовано сказала Ліка. – І дитина десь зовсім поряд, тільки не можу зрозуміти, де саме. Зупинившись, подружжя почало озиратися.– Здається, звідти! – нарешті сказав Микола й кинувся в бік міського парку. Там, на лавці, яку вже припорошило снігом, лежав згорток, з якого і лунав плач. – Яка ж крихітна… – тихо мовила Ліка. – Але де її батьки?– Схоже, вони залишили її тут саму, – припустив чоловік. Жінка обережно взяла немовля на руки, і малеча миттєво заспокоїлася.– Маленький чи маленька, хто ж тебе так образив? – з ніжністю сказала Ліка. – Невже такі жорстокі батьки покинули маля на морозі? Невдовзі подружжя дісталося додому. Поклавши дитину на диван, жінка розгорнула її й ахнула: перед ними лежала дівчинка, якій навряд чи виповнився місяць. На ній була зношена сорочечка, а загорнута вона була в байкову ковдру, потерту до дір. – Її треба терміново нагодувати, та й підгузок, напевно, кілька годин тому востаннє міняли, – промовила Ліка зі сльозами в голосі.– Я збігаю, все куплю, – запропонував Микола.– Купи суміш, пляшечку й підгузки, – пояснила дружина, заколисуючи зігріту малечу на руках. Здавалося, вона от-от розплачеться. Минуло п’ятнадцять хвилин, і Микола повернувся з покупками.– Тут одноразові пелюшки, бо інших поки немає, – сказав він, ставлячи пакет перед дружиною.– От і добре, зараз ми тебе перепеленамо і погодуємо, – зраділа Ліка, метушачись біля дитини. Шкіра в дівчинки була вкрита попрілостями. Жінка дбайливо змастила її тільце дитячим…

Ліка та Микола вийшли з дому своїх друзів, де весело відзначали день народження, й попрямували додому. Надворі давно вже запанував листопад. У тьмяному світлі ліхтарів було видно, як падає сніг. […]

admin Різне

Коли Іван повернувся з роботи, мати стояла на балконі й поливала квіти. Нахилившись над підвісними кашпо, вона дбайливо розправляла листя. Її обличчя було осяяне особливим, спокійним світлом.— Мам, ти як бджілка, — Іван зняв піджак, підійшов і обійняв її за плечі. — Знову весь день на ногах?— Та яка ж це робота, — відмахнулася вона з усмішкою. — Душа відпочиває. Поглянь, як усе квітне. Аромат — наче не балкон, а цілий ботанічний сад.Вона засміялася — тихо, по-доброму, як завжди. Іван вдихнув ніжний аромат квітів і мимоволі згадав, як у дитинстві, коли вони жили в комуналці, єдиним «садом» був горщик з каланхое, який постійно скидав листя. З того часу минуло чимало. Тепер мати часто бувала на дачі, яку він подарував їй на ювілей. Невеликий будиночок, зате з великим городом — саджай що хочеш. Навесні — розсада, влітку — теплиці, восени — закрутки. А взимку — чекала весни. Та Іван знав: як би мама не усміхалася, в її очах завжди жила тиха, світла туга. Та, що не зникне, доки не здійсниться її найзаповітніша мрія — побачити того, кого вона чекає все життя. Батько. Він пішов на роботу одного звичайного ранку — і не повернувся. Тоді Івану було всього п’ять. Мама розповідала: того дня він поцілував її в скроню, як завжди, підморгнув синові й сказав: «Будь молодцем». І пішов — не знаючи, що назавжди. Потім були заяви, міліція, пошуки. Родичі й сусіди шепотілися: «Може, пішов», «Має іншу», «Щось сталося». Але мама повторювала одне:— Він би не пішов просто так. Значить, не може повернутись. Ця думка не покидала Івана навіть через тридцять із лишком років. Він був упевнений: батько не міг їх покинути. Просто не міг. Після школи Іван вступив до технічного вишу, хоча в глибині душі мріяв бути журналістом. Але розумів: треба якнайшвидше стати на ноги. Мама працювала…

Коли Іван повернувся з роботи, мати стояла на балконі й поливала квіти. Нахилившись над підвісними кашпо, вона дбайливо розправляла листя. Її обличчя було осяяне особливим, спокійним світлом.— Мам, ти як […]

admin Різне

Олег одружився з Надією навмисне — щоб зробити боляче Марії. Він прагнув довести, що не потерпає після її зради. З Машею вони були разом майже два роки. Любив її до нестями, ладен був і небо прихилити, і все життя підлаштувати під її мрії. Йому здавалося, що справа йде до весілля. Але її постійні ухилення від розмов про шлюб його дратували. — Для чого нам весілля зараз? Я ще інститут не закінчила, а у тебе на фірмі — ні риба ні м’ясо. Ні нормальної машини, ні власного житла. І, чесно кажучи, жити з твоєю сестрою на одній кухні я не хочу. Якби не продав той будинок — жили б собі й не знали проблем, — таку відповідь часто чув від Марії. Олегові було прикро, але визнавав: у словах дівчини була правда. Вони з сестрою Олею мешкали у батьківській квартирі, бізнес тільки починав оживати, а сам він — ще студент останнього курсу. Довелося взяти керування справами на себе, не дочекавшись диплому. Дім продавали за спільною згодою з Олею: важливо було врятувати справу батьків. За пів року накопичилось чимало боргів, а обом ще навчатися. Продаж дав змогу погасити всі зобов’язання, поповнити товарні запаси магазину і навіть залишити трохи грошей про запас. Марія ж вважала, що треба жити сьогоденням, а не чекати на уявне завтра. В її позиції, коли всі турботи на плечах батьків, це звучало легко. А Олег став дорослим миттєво — зобов’язання перед сестрою, бізнес, побут. Він вірив: усе налагодиться — і будинок буде, і машина, і сад. Нічого не віщувало біди. Вони домовились сходити в кіно, і Маша попросила не заїжджати — мовляв, сама доїде. Олег чекав її на зупинці, як раптом побачив, як вона під’їхала на дорогому авто. Вийшла, простягла йому якусь книжку й сказала: — Пробач, ми більше не можемо бути разом. Я виходжу заміж, — і повернулась до машини. Олег онімів. Що могло змінитися за…

Олег одружився з Надією навмисне — щоб зробити боляче Марії. Він прагнув довести, що не потерпає після її зради. З Машею вони були разом майже два роки. Любив її до […]

admin Різне