Ворона насолоджувалася шматком хліба, коли з-за кущів з’явилася лисиця:

— Яка ж ти чудова, вороно! Кажуть, ти ще й гарно співаєш. Заспівай мені щось!

Але ворона не піддалася на солодкі слова. Вона пам’ятала, що колись сказала їй мама:

“Не вір приємним словам… у багатьох цукор у роті, а отрута в серці.”

Та замість того, щоб образитись чи втекти, ворона… зробила дещо неймовірне. Вона розламала хліб на дві частини, підлетіла до лисиці і поклала одну перед нею:

— Це тобі. Насолоджуйся.

Лисиця остовпіла.

— Чому ти це зробила?

— Бо мама навчила мене не дозволяти себе обдурити…

Але ще більше — не закривати серце.

Ти голодна, і брехня була зайвою. Якби просто попросила — я б не відмовила.

Лисиця мовчала. Вперше — без хитрості, без обману. Вона їла хліб і по-справжньому відчувала смак.

Того дня вона засвоїла цінний урок: щоби отримати — не треба зраджувати.

І в нашому світі так само.

Є ті, хто вміє обманювати красиво, говорити ніжно, але нещиро. Їхні слова — не компліменти, а пастки. Але, друже, не відповідай тим самим.

Будь як ворона.

Покажи, що правда сильніша за брехню.

Навчи, що можна отримати хліб — не крадучи, а просячи.

І що щедрість — теж зброя.

Світ потребує більше світлих сердець.

Почни з себе.

Будь чесним.

Будь добрим.

Будь прикладом.

Джерело