Якщо ви мама, вам потрібно прожити якомога довше.

Ось ваший перший і головний обов’язок. Треба дбати про здоров’я, не дозволяти собі виснажуватися й засмучуватися, добре харчуватися, підтримувати гарний настрій і жити. Для своїх дітей.

Неважливо, що вони виросли й самі стали мамами й татами. Вони все одно вас потребують! Навіть якщо не слухаються, сваряться, ображаються, мало розповідають і рідко телефонують. Вони все одно вас потребують. І ви їх захищаєте, доки живете.

Просто тим, що ви є. Коли є мама – людина захищена.

Тож живіть. Живіть заради дітей, якщо заради себе не виходить. Вони вас люблять.

Просто інколи не слухаються й вередують. Брешуть і грубіянять – таке буває. Втікають… Але люблять!

А якщо мами не стане – всі ми перетворюємося на налякану покинуту дитину. На сироту. Навіть якщо у нас уже є онуки…

А потім якось справляємося. Живемо без мами далі. Сиротами…

Тож живіть, мами! І тати, звісно. Для дітей. Бо вони перестають бути дітьми тоді, коли йде мама…