У моєї онучки в класі з’явився дивний учитель біології.

Навчатися в нього — все одно що проходити смугу перешкод: стараєшся, зубриш, готуєшся, а в щоденнику все одно з’являються двійки. І найнеприємніше — розмови з ним перетворювалися на суцільну грубість. Він зрився і на дітей, і на батьків.

У школі здійнявся справжній шум: батьки відмінників прийшли розбиратися.

Але навіть їм педагог примудрився нагрубити просто в кабінеті директора.

— Ви всі це чули! — вибухнув один із батьків. — Вимагаю негайного звільнення!

Директорка, ніби не помітивши обурення, холодно відповіла:

— А ви вважаєте, що в нас тут черга стоїть на цю посаду? Навчіться домовлятися з педагогом, а не вимагати розправи.

Батьки моєї онучки вирішили в скандал не втручатися, але мені було ясно: дівчинці потрібно пояснити, як бути з грубими людьми.

І в пам’яті раптом спливла фраза, яку я колись прочитала вже у зрілому віці.

Фраза, яку дуже хотілося б почути хоча б у двадцять.

«Не все, що говорять іншим, адресоване тобі. І не кожне слово варто приймати на свій рахунок».

Ця думка здатна перевернути життя.

Ми часто йдемо вулицею з напруженими обличчями. Іноземці завжди питають:

— Чому ви такі похмурі?

Але спробуй усміхнутися першому-ліпшому — і тебе ж порахують дивним.

Ми вміємо сміятися — так, дзвінко, від душі.

Але в буденному житті тримаємо дистанцію, ніби боїмося бути обманутими.

У добу скриптів, обов’язкових усмішок та штучної привітності багато хто обирає чесну нейтральність.

І це нормально.

Пам’ятаю випадок: одразу після пандемії в нас відкрилося популярне кафе.

Черги були всюди.

І раптом мене різко штовхнула жінка:

— Розійдіться! Не збираюся тут стояти!

Усі мовчки розступилися. Ніхто не захотів сварки.

Хтось тихо зауважив:

— В іншій мережі таких хамок не буває…

І я раптом зрозуміла: іноді тиша — це сила, а не слабкість.

Бо хамство — це завжди про ту людину, яка його вимовляє.

Про її втому, її проблеми, її характер.

Не про вас.

Мудрість різних часів говорить про одне й те саме:

Будда:

«Коли з тобою грубі, не відповідай тим самим. Інакше станеш схожим на того, хто тебе принижує».

Індійське прислів’я:

«Маленька людина відповідає грубістю на все. Середня — грубить у відповідь. А достойна залишається спокійною, навіть коли на неї кричать».

Конфуцій:

«Будь шанобливим навіть до тих, хто неввічливий. Не тому, що вони гідні цього, а тому, що ти — людина з гідністю».

Тож що ж робити з хамами?

Іноді — нічого.

Просто не дозволяти чужій темряві гасити власне світло.

Не втягуватися, не виправдовуватися, не «опускатися» до чужого рівня.

Уміння мовчати у відповідь на грубість — це не слабкість.

Це зрілість.

Це тиха, спокійна сила, яку неможливо зламати ні різким словом, ні роздратуванням.

І так — вона приходить із досвідом.