Як довго жінка може жити без близькості — і що відбувається в її душі в цей час?
Ми часто плутаємо близькість із чимось суто фізичним. Але насправді вона — емоційна. Це довіра, погляд, тепло, можливість бути вразливою поруч із тим, хто тебе бачить.

Можна жити без цього. Але по-справжньому — не розквітати.

Жінка може бути самодостатньою, успішною, активною. Але десь глибоко всередині залишається тиха порожнеча — туга за дотиком, за поглядом, за відчуттям, що поруч є хтось свій.

Без емоційного зв’язку — найважче.
Відсутність ніжності можна пережити, але відсутність розуміння — ні. Коли тебе не бачать і не чують, усередині поступово з’являється холод.

Тіло пам’ятає.
Навіть якщо минули місяці самотності, воно все одно пам’ятає дотики — і сумує. Напруга, втома, безсоння часто стають його німим криком.

Ми замінюємо близькість справами, роботою, книжками, спортом — але це лише напівзаходи. Душі потрібне не діяння, а тепло.

Поступово жінка стає тихішою. Замикається. Вчиться обходитися без. Але глибоко всередині залишається те, що не зникає ніколи — бажання бути коханою.

Бо справжня близькість — це не сеkс.
Це сміх удвох, розмови до ночі, прогулянка під дощем, відчуття, що тебе розуміють без слів.

Жодна жінка не хоче жити без цього. Хтось навчився жити на самоті, хтось і досі чекає. Але всі ми знаємо одне: без тепла життя втрачає подих.

Незалежність робить нас сильнішими.
Але саме любов — надає сенсу.