З віком приходить особлива свобода — можливість нарешті не бігти.

Не виправдовуватися, не доводити, не поспішати.

Але щойно ми отримуємо це право на спокій, у голові прокидається тривога:

а раптом я стала занадто лінивою, занадто спокійною, занадто собою?

А втім, іноді «лінь» — це не слабкість, а ознака зрілості.

Це вибір — перестати витрачати себе даремно.

1. Лінь виправдовуватися.

Не потрібно пояснювати, чому ви купили собі сукню або не захотіли їхати до родичів.

Бажання — не злочин. Це форма поваги до себе.

2. Лінь зберігати зайве.

Усі ці банки, коробки, «на дачу» і «коли схудну» — це не господарність, а страх відпустити минуле.

Справжня легкість починається з порожніх полиць і вільного дихання.

3. Лінь перевиховувати інших.

Діти й онуки все одно зроблять по-своєму. І правильно.

Досвід — їхня найкраща школа.

Мудрість — у вмінні бути поруч, не втручаючись.

4. Лінь усім подобатися.

Життя занадто коротке, щоб витрачати його на тих, кому ви зручні, але не потрібні.

Справжня доброта не потребує схвалення.

5. Лінь бути ідеальною.

Блискуча підлога й ідеально складена білизна не роблять дім щасливим.

Щастя — це сміх, чай і обійми.

6. Лінь приховувати радість.

Сміятися, співати, носити яскраву сукню — не соромно, навіть якщо вам 70.

Веселі жінки живуть довше.

7. Лінь усе контролювати.

Відпустіть. Нехай життя тече, як хоче.

Без нас воно теж дає собі раду — і часто навіть краще.

8. Лінь шкодувати.

Минуле вже сталося. Його не змінити, але можна прийняти.

Пробачте себе — і живіть далі.

9. Лінь чекати «зручного моменту».

Пийте каву зараз, а не «потім».

Гуляйте сьогодні, а не «на тижні».

Щастя завжди поруч — треба лише дозволити собі його відчути.

Зрілість — це не час підбивати підсумки.

Це час нарешті видихнути, зняти непотрібні ролі й сказати:

«Я маю право просто жити.

Спокійно. У своєму ритмі.

І з любов’ю до себе.»