Одного разу я був у гостях у своєї сусідки Галини Андріївни. Жінка у літах, стримана, завжди з охайною зачіскою й обов’язково — у сережках, навіть коли просто виходить винести сміття. Я зайшов до неї на хвилинку — щось позичити — і залишився на чай.

І знаєте, що мене вразило? Не сервіз, не в’язана серветка під вазою й навіть не пиріг із аґрусом, який був просто неймовірним. А те, що в домі пахло чистотою. Справжньою, живою — як у домівках наших бабусь.

Через кілька днів я завітав до іншої знайомої — їй теж уже за п’ятдесят. Добра, весела жінка, завжди готова допомогти. Але в її квартирі було якось… некомфортно. Не брудно, ні. Просто ніби речі втратили господаря.

Тоді я зрозумів: за дрібницями в домі можна багато що сказати про людину. Особливо про жінку. Не як про домогосподарку, а як про ту, що досі поважає себе — навіть якщо за столом, крім неї, давно нікого немає.

Або навпаки — про ту, що опустила руки. Яка вже не чекає гостей і перестала накривати на стіл навіть для себе. Яка заштовхнула власні потреби у кут, як старий табурет — не тому, що не може, а тому, що більше не вважає за потрібне.

Ось що я помітив — і чому це важливо.

1. Фіранки, потемнілі від часу

Мова не про дизайнерські штори, а про прості легкі фіранки, які колись сяяли на сонці, а тепер посіріли, мають плями й розводи по нижньому краю. Ніби й не страшно, але це вже знак внутрішнього занепаду.

Якось я пожартував у Людмили Семенівни, вдови, старшої від мене років на десять:

— У вас фіранки кольору старої картоплі.

Вона засміялася, а вже наступного дня зняла їх, випрала, накрохмалила. Тепер, проходячи повз її вікно, я бачу, як вони знову блищать на сонці.

2. Пил на телевізорі та рамках із фотографіями

Модель телевізора — не показник. Але якщо на ньому пил, а поруч стоять фотографії, які ніхто не протирав тижнями, — це вже тривожний дзвіночок. Пил говорить про байдужість до того, що колись було дорогим.

Я завжди протираю пил із портрета батька. Він загинув, коли я був малим, я його майже не пам’ятаю, але рука сама тягнеться до рамки. Коли людина перестає витирати пил із дорогих речей, вона перестає берегти пам’ять.

Як казав Тургенєв: «Без минулого немає майбутнього». А спогади — це й є ми, у багатьох сенсах.

3. Постіль, заправлена абияк

Якщо ліжко заправлене недбало, подушка валяється, а простирадло зібране в клубок — це теж ознака ставлення до себе. Людина, яка зранку гарно застелила постіль, уже виграла маленьку битву за день.

І це правда. Навіть якщо ви живете самі, навіть якщо ніхто не зайде — зробіть собі подарунок. Зробіть красиво.

4. Пакети з магазину, набиті в шухлядах

Пробачте, якщо зачеплю, але пакети, запхані в тумбочку й вискакують звідти, як пружини зі старого матраца, — це не «запаси». Це ознака того, що людина не знає міри.

Ми часто думаємо: «А раптом знадобиться», «Шкода викинути». Але той, хто боїться позбутися зайвого, боїться жити вільно.

Якось я викинув усі пакети. Того ж дня купив три тканинні торбинки. І вже два роки живу — жодного разу пакети не знадобилися.

5. Старі рушники

Рушник — це те, що першим торкається нашого тіла після душу. Коли воно свіже, м’яке, пахне чистотою — день починається інакше. А якщо воно стало жорстким, втратило колір, має плями — це як пустити байдужість у душу.

Любов до себе починається саме з таких дрібниць — із турботи про найпростіше, що нас щодня оточує.

У молодості я жив із жінкою, яка прасувала рушники. Я сміявся:

— Думаєш, так вони довше залишаться чистими?

Вона відповідала:

— Ні. Просто так гарніше.

З роками я зрозумів: у цих дрібницях — і є життя.

6. Продукти в холодильнику

Коли в кутку холодильника стоїть банка з огірками невідомого віку, на дверцятах — соус, якому місце в музеї, а під контейнерами — калюжка, яку ніхто не витер тиждень, — це свідчить, що жінка перестала розрізняти: ось — свіже, потрібне, для неї; а ось — старе й зіпсоване.

Поки вона не наважиться викинути те, що втратило сенс, — не з’явиться місце для нового, корисного, свіжого.

Пам’ятаю, як до нас на дачу приїхала бабуся Ліда й першим ділом відкрила холодильник. Мовчки. А потім узяла й вимила його до блиску. Не тому, що було брудно, — а тому, що чистий холодильник — це повага до їжі. А через їжу — і до себе.

7. Дзеркала з розводами

Якщо дзеркало тьмяне, у плямах і розводах від зубної пасти — значить, у нього не дивляться. А якщо жінка не хоче дивитися в дзеркало — це тривожний знак. Якщо вона уникає його — вона уникає себе.

Це означає, що вона давно перестала запитувати себе: чого хоче, до чого прагне, чи жива всередині.

Неважливо, живете ви самі чи з кимось. Неважливо, на пенсії ви чи ще працюєте. Усе починається з таких, на перший погляд, непомітних речей. І якщо у вас з’являється бажання й сила навести лад — значить, у вас усередині ще живе любов до себе. А це дуже добре.