Якщо вам 60–75: Найдурніше, що можна зробити вранці після сну — і роблять майже всі
Після шістдесяти ранок відчувається інакше, ніж у сорок чи п’ятдесят. Тіло прокидається повільніше, суглоби потребують обережності, голова — ясності. Я це добре відчуваю: варто встати різко — і підлога йде з-під ніг, ніби я знову на палубі корабля, де служив тридцять років тому. Але ми, люди старшого віку, за звичкою продовжуємо робити речі, які нам давно вже шкодять. Особливо вранці, коли день тільки починається й можна було б задати йому правильний ритм.
Хочу поговорити з вами про шість звичок, які бачу у себе, сусідів, друзів. Вони здаються дрібницями, але саме з таких дрібниць складається наше здоров’я.
1. Вистрибувати з ліжка, наче на пожежу
У мене є знайомий Микола, людина трудової закалки: усе життя вставав ні світ ні зоря і звик починати день різко. Зараз йому під сімдесят, але звичка залишилася — щойно очі розплющив, одразу піднімається. А потім скаржиться дружині, що серце калатає й ноги ватяні.
Я якось сказав йому за чашкою чаю:
— Коль, спробуй полежати хвилинку, потягнись, дай тілу розвернутися після сну.
Він посміхнувся:
— Та вже не вийде? Все життя ж так прожив.
Але ж вранці кров густа, судини звужені, і різке підняття дає навантаження на серце. Лікарі радять полежати пару хвилин, потягнутися, розігнати тіло м’якими рухами. Я тепер роблю так: прокинувся, поворушив пальцями рук і ніг, підтягнув коліна до грудей, глибоко вдихнув. Лише після цього встаю. І голова ясніша, і перший крок роблю впевненіше.
2. Тягнутися одразу до телефона
Багато хто звик: щойно прокинеться — одразу до екрана. У мене теж так було: пошта, новини, погода. Але після кількох місяців такої звички я став ловити себе на дивній тривозі зранку. Ще нічого не сталося, а настрій уже зіпсований.
Як казав Сенека: «Той, хто все життя зайнятий справами інших, позбавляє себе власних». Так і з телефоном: чужі новини лізуть у голову раніше за власні думки.
Тепер я залишаю телефон в іншій кімнаті. Ранок — для себе: вода, легка зарядка, кава. А вже потім — світ з усіма його тривогами.
3. Не пити воду одразу після сну
Моя двоюрідна сестра Лєна скаржилася на головний біль вранці. Лікар їй сказав просте: «Починайте день зі склянки води». І виявилося, що справа саме в цьому: організм втрачає рідину, кров стає густою, серцю важче її качати.
Я перевірив на собі. Встав, повільно сів на ліжку, випив теплу воду маленькими ковтками. Через тиждень помітив: менше запаморочень, легше підніматися сходами.
Це займає хвилину, а ефект — відчутний.
4. Сніданок «нашвидкуруч» або його відсутність
Пам’ятаю, як мій старший брат Петро любив повторювати: «Та навіщо сніданок, краще щільний обід». У шістдесят п’ять він потрапив до лікарні з виразкою. Там лікар сказав йому: «Ваші ранкові звички й довели».
Ми думаємо, що зекономимо час, якщо вип’ємо лише чай. Але організму потрібна енергія, особливо зранку. Відсутність сніданку дає стрибки цукру, слабкість, дратівливість. Я не кажу про ковбасу чи смажене. Але каша, сир, яйце, фрукти — ось що потрібно шлунку зранку.
5. Залишати ліжко незастеленим
Дрібниця, скажете. Але я помітив: коли ліжко застелене, і настрій інший. Простирадло натягнуте, подушка на місці — й уже менше відчуття безладу. Якось моя донька сказала:
— Тату, ранок починається з дрібниць. Якщо ліжко в порядку, і день складається рівніше.
І справді права. Маленький жест задає відчуття зібраності на весь день.
6. Відкладати прийом ліків
У багатьох із нас після шістдесяти з’являються таблетки, які треба пити зранку — від тиску, для серця, для суглобів. Але скільки разів я чув: «Забув, потім вип’ю». А потім тиск скаче, серце барахлить.
У мене приятель Павло так казав: «Та що з того, якщо я прийму через годину?» — а потім цілий день лежить, посилаючись на магнітну бурю. Ранкові ліки працюють тоді, коли вони вчасно. Я тепер тримаю їх на приліжковій тумбочці разом зі склянкою води. Так простіше не забути.
7. Починати ранок із сигарети чи міцної кави
Я колись вважав, що без кави день не починається. Випивав кухоль міцної — і серце калатало, наче я біг за автобусом. Один знайомий лікар сказав:
— Це не допомога організму, а зайве навантаження.
Тепер я завів правило: спочатку вода, потім легка їжа, і лише через пів години — кава. І самопочуття інше.
Про сигарети навіть говорити не варто. У мене сусідка Галина, їй сімдесят два, щодня починає з цигарки на балконі. Дивлюся на неї й думаю: скільки б у неї додалося сил, якби вона замінила це на прогулянку чи просто подихала свіжим повітрям.
8. Одразу навантажувати себе справами
Я часто спостерігаю за нашим двірником Іваном Петровичем. Йому сімдесят, але щоранку він починає з важких відер і лопати. Каже: «Звик, інакше день ніби марний». Але вже до обіду він ледве стоїть на ногах, а ввечері його можна зустріти тільки на лавці біля під’їзду, де він сидить втомлений і мовчазний.
Я помітив просту річ: коли ранок перевантажений справами, сил потім не залишається ні на розмову, ні на радість. А якщо день починається м’яко — з неквапливої прогулянки чи кількох простих вправ, то й увечері зберігається бажання рухатися, пізнавати, спілкуватися.
Мені згадуються слова Толстого: «Майбутнє залежить від того, що ми робимо сьогодні». Після шістдесяти кожен ранок — це можливість додати собі здоров’я або відняти його.
Головна помилка — ставитися до ранку, як до чогось незначного. А адже це фундамент усього дня. Ми будуємо дім — починаємо з міцного фундаменту. Так само й життя після шістдесяти: здоров’я тримається на дрібницях, які повторюються щодня.