Еріх Фромм — німецький філософ, психоаналітик і соціальний психолог, який присвятив усе своє життя дослідженню внутрішнього світу людини. Він одним із перших почав осмислювати поняття психічного здоров’я, особистісного зростання і гуманістичного підходу в психоаналізі. Його філософія ґрунтувалася на переконанні, що людина за своєю природою прагне до любові, взаємодії та внутрішньої єдності з іншими.

Фромм розробив власну концепцію, яку назвав гуманістичним психоаналізом. Вона ґрунтувалася на уявленні, що людина — не замкнена система, а істота, якій потрібні емоційні зв’язки й сенс. Він присвятив багато праць цим питанням, найвідоміші з яких — «Втеча від свободи», «Людина для себе», «Мистецтво любити». У своїх текстах він не просто аналізував інших, а глибоко досліджував самого себе, намагаючись пояснити вчинки людей, що зовні здаються нелогічними чи дивними.

Пропонуємо 9 сильних і чесних цитат, у яких втілені основні ідеї, сформульовані Фроммом за його життя:

1. Сьогодні ми дедалі частіше прагнемо не «бути», а «володіти».

«Хочу дитину» замінює «хочу бути матір’ю», «хочу чоловіка» — звучить замість «хочу бути дружиною». Наша лексика відображає мислення. Прислухайтеся до себе — і ви помітите, наскільки безособово звучать ці фрази. Спробуйте записати їх на диктофон — і ви почуєте не почуття, а прагнення володіння.

Хоча Еріх Фромм народився ще 1900 року, його спостереження у XXI столітті стали ще актуальнішими. Достатньо заглянути в інтернет — і стає очевидно, що багато жінок сприймають шлюб як самоціль: важливий сам факт, а не створення сім’ї чи спільне життя. Тому ми й бачимо стільки розлучень — бо мета досягнута, «галочка» поставлена, а от бути дружиною — забули. Чоловіки ж ганяються за високими доходами, не замислюючись — навіщо. Гроші стають ціллю, а не засобом.

Це і є головна драма сучасності: ми живемо заради штучних цілей, продиктованих суспільством, не усвідомлюючи, чого насправді хочемо.

2. Людина перетворилася на продукт, а її життя — на інвестицію.

Вона оцінює себе за тим, наскільки вигідно змогла себе «продати», і якщо це не вдалося — вважає себе невдахою. Її цінність визначається не особистими якостями — добротою, інтелектом, творчими здібностями — а тим, яким є на неї «попит».

Ми втратили контакт із собою. Стосунки і шлюб сьогодні будуються за принципом купівлі побутової техніки: щоб був приємний на вигляд, мав потрібні функції, тішив око і довго працював. Саме тому дедалі більше людей прагнуть «удосконалити себе», аби здаватися привабливими на «ринку».

3. Ми є тим, у що переконали себе самі, і тим, у що нас переконали інші.

Ще кілька років тому мало хто усвідомлював, наскільки наше мислення формує реальність. Упевнені в собі — йдуть напролом, помиляються, але досягають цілей. Невпевнені — навіть не починають. Якщо дитині з дитинства повторювали, що вона нічого не варта — вона й виросте з таким переконанням. Ми бачимо це і в культурі: люди, не маючи таланту, впевнені у своїй унікальності — просто тому, що їм це нав’язали.

4. Справжнє кохання — це участь, турбота, бажання бути частиною життя іншого, а не просто спостерігачем.

Як часто ми чуємо зізнання в коханні, за якими криються агресія, зрада чи байдужість. Той, хто любить, не просто каже слова — він діє. Він бере участь у житті коханої людини, підтримує, піклується, розвивається разом із нею. Він не «володіє» партнером, як річчю, а розділяє з ним шлях.

5. Щастя — не випадковий подарунок долі, а результат внутрішньої зрілості та продуктивності.

Щастя народжується всередині. Воно не залежить від обставин, а від того, наскільки ви в гармонії з собою. Можна бути поруч із чудовим партнером, мати все необхідне — і все одно відчувати порожнечу. А можна бути на самоті й відчувати цілісність. Щастя — це навичка, а не вдача.

6. Свобода можлива лише тоді, коли людина вміє обирати. А обирати можна лише тоді, коли є знання і здатність порівнювати.

Психологи часто стають об’єктами звинувачень у «руйнуванні сімей». Але насправді вони дають людям інструмент для усвідомленого вибору. Раніше люди порівнювали свої стосунки лише з тими, що бачили в дитинстві. Сьогодні ж можна побачити, що маніпуляції, насильство, емоційне нехтування — це не норма. І коли жінка або чоловік розуміють, що це — не любов, настає розлучення не «через психолога», а завдяки тому, що людина усвідомила: можна жити інакше.

7. Вірність іншим неможлива без вірності собі.

Людина не може бути надійним партнером, якщо живе у зраді щодо себе. Постійна жертовність, втома, ігнорування власних потреб ведуть до вигоряння. Батько чи мати, які віддають усе дитині, не дбаючи про себе, одного дня просто вичерпаються. Це не значить, що любов зникла. Це означає — сил більше немає.

8. Ні добрі, ні злі схильності не дані людині від народження — усе формується в процесі соціалізації.

Ми народжуємося чистими. Тими, ким ми станемо, нас робить середовище. Один виріс у люблячій родині — став упевненим і щедрим. Інший — у жорстокому середовищі — сам став жорстоким. Те, що ми читаємо в новинах, — це результат дії суспільства. І кожного разу, читаючи про трагедію чи успіх, варто запитати себе: у якому середовищі зростав ця людина?

9. Психічно зріла людина здатна прийняти парадокс: вона — найважливіша частина Всесвіту, але водночас не важливіша за муху чи травинку.

Ми можемо вважати себе вершиною еволюції — і певною мірою це так. Але для природи ми — лише елемент, не значиміший за будь-який інший. Рівновага Всесвіту не тримається на людині. Маленька подія, яка здається незначною, іноді змінює більше, ніж гучне досягнення.

❓Яка з цих цитат вразила вас найбільше?