Жоден з батьків у світі не зізнається в тому, що не любить свою дитину. Але, на жаль, реальність набагато сумніша: така ситуація трапляється частіше, ніж можна уявити.

Нелюблених дітей видно відразу. Хоча зовні вони начебто не відрізняються від інших: нагодовані, одягнені, взуті. Але з ними щось не так… І ця різниця — жахлива.

Причин, через які батьки можуть відмовити дітям у любові, безліч. Одна з найпоширеніших — коли дитина з’явилась «випадково». Її ніхто не планував і не чекав. Ніхто не мріяв, у який колір пофарбувати дитячу кімнату чи яку купити коляску. Тобто — «так сталося». У душі таких батьків не знайшлося місця для любові до малюка, але вони все ж подарували йому життя. Життя — але не любов…

Маленька людина не в змозі зрозуміти, що з нею не так, чому це трапилося саме з нею: «Чому мене не люблять?» Особливо — коли вона ще зовсім мала.

Ситуація ускладнюється ще більше, коли батьки навіть самі собі не зізнаються, що не люблять свою дитину. Вони вигадують безліч відмовок і пояснень своїй поведінці, а іноді — навіть емоційному насильству.

Зазвичай вони кажуть, що дитина просто нестерпна. Вона зводить їх з розуму своєю поведінкою. І якщо вони надто суворі чи карають малюка — то це для його ж блага. Щоб виріс достойною людиною, а не бешкетником і невдахою.

Але така «стратегія» призводить лише до того, що дитина губиться у здогадках і зрештою доходить висновку: вона погана і все робить не так.

Дитина, яку в усьому звинувачують

Це правда: у багатьох матерів іноді зривається фраза: «Ти мене просто виводиш з себе!» Або: «Я не можу впоратись з тобою».

Та не поспішайте звинувачувати таких батьків у нелюбові. Можливо, у них був важкий день. Можливо, вони втомились від нескінченної хатньої роботи, а допомогти нікому. Або не складаються стосунки з чоловіком, і їх накриває розпач.

Але зовсім інша справа — коли таке відбувається постійно. Батьки ставлять перед дитиною вимоги, які вона просто не в змозі виконати. З різних причин: або на неї покладають занадто великі надії, або погано пояснюють, чого хочуть, або очікують від неї логіки дорослої людини.

Наприклад, хочуть, щоб дитина завжди була тихою, не заважала, не вимагала уваги, прибирала за собою і накривала на стіл з дорослою швидкістю та вправністю.

Якщо дивитись на дитину під таким кутом, як подібні батьки — розчарування гарантоване. Причому — постійне й нестерпне. Найгірше — це калічить дитину: вона відчуває себе «завжди поганою» і розчарованою.

Нелюблена дитина швидко усвідомлює гірку правду: що б вона не зробила — батьки все одно будуть не задоволені. Якими б не були її успіхи чи таланти — їх ніколи не буде достатньо, щоб її прийняли й полюбили.

Оскільки маленькі діти ще не здатні об’єктивно оцінити ситуацію, їх переслідує почуття провини. Вони завжди бачать себе у негативному світлі, почуваються незахищеними й у небезпеці.

Бо вони вже точно знають: чим би не закінчилось, їх знову назвуть нестерпними, дурними чи невихованими.

Дитина, яку не люблять

Це дуже боляче — коли ти маленький, невинний, а тебе не люблять. Серце таких діток розбите з перших років життя. Вони не розуміють причин свого болю і не можуть висловити словами, що відчувають — тому кричать про допомогу поведінкою.

Це проявляється так:

• У нелюблених дітей розвиваються страхи й фобії. Вони бояться темряви, павуків, собак, певних ситуацій. І все це — несвідомо. Така поведінка ще більше дратує батьків.
• Вони дуже імпульсивні. Не можуть стримати гнів чи сльози, не контролюють емоцій. Завжди «на межі», все — трагедія.
• Вони нестабільні. Сьогодні хочуть одне, завтра — інше. Їх настрій змінюється миттєво: щойно сміялись — і вже кричать. Таке буває у всіх дітей, але в нелюблених це надто гостро і часто.
• Вони завжди тривожні. Постійно рухаються, ставлять запитання, не можуть заспокоїтись. Це ще більше виводить з себе дорослих.
• Вони не вміють зосереджуватись, мають труднощі в садочку чи школі.
• Вони прагнуть стати «невидимими», щоб їх не чіпали, не бачили, залишили в спокої.
• У них слабко розвинені соціальні навички. Почуваються незручно серед однолітків, іноді поводяться агресивно або замкнуто.
• Вони підозрілі, нікого не пускають у свій світ, напружені, недовірливі. Можуть бути надзвичайно впертими — або навпаки, повністю безвольними.

Нелюблених дітей видно з першого погляду: сумні, покірні, мовчазно просять підтримки.

Людина не може жити без любові. Особливо — маленька. Їй потрібні обійми, ласкаві слова. Це — сигнали, що нас люблять, чекають, потребують. Це — наша «емоційна їжа».

Не буває ідеальних батьків. Усі ми часом зриваємось, несправедливо звинувачуємо дітей чи злимось. Але мудрі тато і мама завжди попросять пробачення. Адже діти — найбільший дар у нашому житті.

Маленька людина не винна в тому, що вас покинув коханий чи у вас безліч проблем. Вона любить вас безумовно і більше за всіх на світі. Не забувайте цього, коли наступного разу захочете сказати, що вона вас дратує.

Любіть свою дитину — і вона відповість вам тим самим!