– Галю, мама з Вікою на Новий рік прийдуть до нас, тож завтра поїдемо за продуктами.

– Я думала, ми запросимо Олега з Катею, – розгублено сказала Галина. – Минулого разу ми в них святкували і домовилися, що цього року ми їх приймаємо.

– Новий рік це сімейне свято. Минулий раз був винятком. У нас площа більша, ніж у мами чи Вікі, тому зберемося тут.

Галина вже майже все розпланувала до свята та навіть меню склала. Добре, що Каті не подзвонила, бо інакше незручно вийшло б.

З Надією Михайлівною та Вікою у Галини були гарні стосунки, але вона дуже хотіла зустріти Новий рік із друзями, а рідню привітати наступного дня. Навряд чи свекруха розділить їх музичні смаки та веселощі. А сидіти за побутовими розмовами на свято зовсім не хотілося.

Передноворічний тиждень був дуже суєтний і насичений. Спочатку корпоративи на роботі, потім поїздки за подарунками та продуктами. Довелося витратити на це кілька днів, бо черги скрізь кілометрові.

Подружжя купило все, що було потрібно, і 31 грудня Галина зранку вже чаклувала над стравами на кухні.

– Галю, як ти примудрилася все наготувати так швидко? – здивувався Денис, коли увійшов на кухню і побачив, скільки загалом дружина приготувала.

– Я рано встала, краще ввечері посплю трохи.

– Мама сказала, вони з сестрою прийдуть раніше, щоб тобі допомогти. А ти вже сама все зробила.

– Тільки банки горошку не вистачило, уявляєш. Наче все розрахувала, а горошка недорахувалася. Тож ти стеж за м’ясом, а я в магазин. Вимкни його через 40 хвилин і залиш в духовці, якщо я не повернуся за цей час.

Галина пішла в магазин і лише, коли опинилася у супермаркеті, згадала, чому не ходить сюди 31 грудня. Між полицями не проштовхнутись, люди набивають кошики продуктами догори. Вона йшла і лаяла себе за забудькуватість. Це Денис винен зі своїми планами.

Вона пройшла весь магазин вздовж і поперек, але жодної банки горошку не знайшла.

Караючи себе , жінка вийшла з супермаркету ні з чим, і на думку закралися погані передчуття.

Раптом це недарма? Вона так і ганяла ці думки в голові, поки йшла до іншого магазину. Побачивши, що горошка там повно, Галина видихнула і відпустила погані думки, переключившись на новорічні плани. Якщо горошок знайшла, значить все буде добре.

– Галю, ну нарешті! – чоловік зустрів Галину у дверях і допоміг зняти шубу. – А мене колеги прийшли привітати.

– Як вас там багато. – Повільно простягла Галина, не відводячи погляду від столу, де стояли всі страви, які вона приготувала.

– Це Володимир та його дружина Олена. Це Сергій Сергійович, його дружина Марина Степанівна та син Олексій.

– Дуже приємно, – сказала Галина, все ще не відводячи погляду від столу.

– Давай приєднуйся, всі дуже хвалять твої страви, особливо салат із креветками, – сказав Денис, підштовхуючи дружину у бік вітальні.

Вона хотіла влаштувати скандал чоловіку просто зараз. Хвилини дві стояла в заціпенінні.

Як він міг виставити своїм колегам все, що вона готувала до свята? Тим більше, що вони просто зайшли привітати. Міг би тільки чаєм із варенням пригостити колег – і все!

Дружина одного з колег сказала, що її чоловік зателефонував Денису, щоби просто привітати з Новим роком, а той несподівано їх запросив до себе. Вони були недалеко, тож заїхали всі разом.

Побачивши такий шикарний стіл, який Денис накрив, гості зрозуміли, наскільки вони голодні і з радістю погодилися залишитися.

Галина слухала її і продовжувала дивитися, як гості уплітають за обидві щоки те, що вона приготувала до свята.

Що тепер ставити на стіл, коли прийдуть свекруха та сестра Дениса? Ще навіть не вечір, а їжі вже немає.

– Ми зайшли всього на п’ять хвилин, – сказав Володимир, – а Денис нас умовив залишитись і скуштувати ваші смачні салати та м’ясо.

– Галино, ваші салати вищі за всі похвали! Нам навіть ніяково, що ми не втрималися і майже все з’їли. Сподіваюся, що це не святкові блюда до новорічного столу? – Сказав Сергій Сергійович.

– Звісно, ​​ні, – поспішив запевнити Денис колегу. – У нас багато їжі, не переживайте! Галя – господиня на всі руки! Вона за годину ще краще стіл накриє.

Колеги Дениса видихнули і продовжували уплітати і нахвалювати золоті ручки Галини. Коли на столі нічого не залишилося, гості зазбиралися, заявивши, що на Новий рік на них чекають в іншому місці.

Було вже 16:00, а до Нового року ще треба встигнути зголодніти. Денис почав умовляти колег залишитися та зустрічати Новий рік у них , але ті відмовилися, пообіцявши прийти після свят. Гості почувалися незручно і розсипалися в подяках господарям.

– Дякую вам за такий щедрий прийом та смачну їжу, – сказав Сергій Сергійович. – Галина прекрасна господиня, дякую вам! З наступаючим!

– Вибачте, якщо завадили, – сказала дружина Сергія Сергійовича, бачачи натягнуту посмішку Галини. – Нехай ваша щедрість повернеться вам у новому році!

Вони хвилин 15 дякували подружжю за щедрість, поки одягалися у коридорі. Видно було, що непроханим гостям незручно за свій несподіваний візит.

Денис так світився від слів колег, що вирішив залишити ще більш незабутнє враження про свою щедрість. Чоловіка, як то кажуть, понесло!

Він дістав із верхньої полиці шафи у вітальні коробку в подарунковій упаковці та вручив дружині Сергія Сергійовича. Вона зніяковіла і подякувала Денису за такий жест.

– Як ніяково – ми ж до вас без подарунків прийшли, думали, що на 5 хвилин заскочимо.

Після довгих прощань та подяк, гості, нарешті, пішли. Галина мовчки дивилася на це все і ледве стримувалась, щоб не заплакати від образи.

– Як ти дізнався, що вони прийдуть, коли подарунок для дружини свого колеги купив заздалегідь?

– То були парфуми, які ти просила на Новий рік. Галю, вибач – я тобі куплю їх знову, не хвилюйся!

– Тобто ти нагодував гостей, майже не залишивши нічого на свято, і подарував мої парфуми дружині колеги?

– Ти не розумієш! Це мої колишні керівники. Саме завдяки їм я отримав підвищення цього року і тепер можу купувати тобі дорогі парфуми, возити за кордон та машину у лютому поміняю на нову. Це інвестиція у мою кар’єру!

– А що мені тепер накажеш робити? Чим годувати твою маму та сестру?

– Давай не будемо лаятись, а ти просто приготуєш все знов? Адже ти вранці дуже швидко впоралася! За кілька годин знову все приготуєш – ти ж у мене розумничка. Тільки давай, поспішай, а то мама скоро прийде.

Галина ледве стримувалась, щоб не розплакатися. Навіть скандалити не могла на повну силу, щоб не дати вихід емоціям і не почати плакати.

Її обурювало, що чоловік спочатку сказав, що це сімейне свято і відмовився запрошувати друзів, а потім запросто покликав колег та пригощав їх стравами, які призначалися для новорічного столу.

Та ще й улюблені парфуми, на які вона так чекала на Новий рік, подарував дружині колеги прямо в неї на очах.

Денис же був гордий і задоволений собою і вважав, що вчинив правильно. Навпаки, він тішився своєю прозорливістю та догадливістю. Галині ще раз нагадав, щоб приймалася швидше готувати все наново.

Жінка не знала, за що хапатися, але робити було нічого, рідня мала ось-ось прийти, а на столі нічого немає, крім брудного посуду.

– Оце підготовка! – тільки Галина встигла прибрати зі столу у вітальні, як прийшла свекруха з дочкою.

– Галю, вперше бачу, щоб у тебе був такий без лад на кухні і нічого не готове. Та ще й їсти почали без нас! Могли б зачекати, коли вже нас запросили!

Від цих слів Галина раптово почала плакати.

Свекруха з Вікою дивилися на неї з круглими очіма, зовсім не розуміючи, в чому справа. Вона плакала від образи та розпачу, що вся її праця пішла нанівець. Свято зіпсоване, а сама вона залишилася без подарунка.

Денис намагався заспокоїти дружину та розповів матері, чому немає їжі та купа брудного посуду на кухні. Свекруха дивилася на сина і не могла вкласти в голові, як Денис міг так вчинити з дружиною.

– Галю, прошу тебе, не плач. Ти встигнеш приготувати – мама з сестрою допоможуть, і все буде смачно. Ти ж у мене чудова господиня. Ну, люба, заспокойся – я сам їсти хочу. Від хвилювання до рота нічого не йшло, тільки колегам підкладав. Дуже хотів, щоб їм сподобалося.

Але дружина продовжувала ревіти в голос, здригаючись всім тілом. Причому чим більше заспокоював її чоловік, тим сильнішим було виття Галини.

Свекруха взяла все у свої руки.

– Не хвилюйся, Галю, все буде добре. Ми зараз все приготуємо, а ти відпочинь поки що.

Попросила Віку накапати невістці валеріани і покласти її в іншій кімнаті, щоб та поспала і заспокоїлася. Сама ж дістала фартух і вдягла на сина, змусивши готувати салати самому.

– Ну, кар’єрист! Тепер давай сам і готуй! Видно, погано я тебе виховала, якщо працю дружини зовсім не цінуєш.

Денис жалібно просив довірити приготування сестрі, але та побігла додому, щоб принести страви, які вони приготували на 1 січня.

– Ні, брате, – сказала Віка, – давай ти сам тепер готуй те, що з’їли твої гості. А я принесу пиріг та “Оселедця під шубою”, які на завтра залишила.

Чоловік скаржився на втому та голод, але все одно мив посуд під суворим наглядом матері, після чого чистив овочі та кришив салати.

Свекруха принципово нічого сама не різала, заявивши, що жінки їхньої родини вже все приготували для святкового столу.

Надія Михайлівна дістала з холодильника те, що на щастя, не помітив Денис, виклала на помиті тарілки, прикрасила страви зеленню та червоною ікрою, яка дивом уникла попереднього застілля.

А в духовку поставила качку, яку Віка купила дорогою з дому.

– Вибач, мамо, тепер я розумію, що не мав так робити, – сказав Денис, витираючи насухо тарілки, які треба поставити на стіл.

Денис матері не суперечив, бо з дитинства знав – з нею краще не сперечатися, коли вона незадоволена. Він мовчки помив залишки брудного посуду, зробив салат, наготував тостів зі шпротами та бутербродів з ікрою, і благав, щоб мати від нього відстала.

Коли страви були готові і на кухні панував порядок, Надія Михайлівна відправила Дениса до магазину за новим подарунком дружині. І заявила, щоб без парфумів навіть не думав повертатися. Прохання сина хоч щось перекусити на доріжку одразу відмінили: “Спочатку виправ, що зробив, а потім уже будеш їсти”.

– Мамо, таких самих парфумів немає ніде, – за годину Денис зателефонував з магазину, – я всі парфумерні об’їхав.

– Тоді купи Галині сережки з діамантами. Без подарунка тебе додому не пущу. Сам цю кашу заварив, сам тепер і розбирайся!

– А як що і сережки не знайду?

– Значить, доведеться постаратися, щоб знайти, інакше Новий рік ми без тебе зустрічатимемо!

За годину Денис повернувся з подарунком. Мати схвалила сережки, які він купив, і сказала, що тепер можна і за стіл сідати – заслужив.

Денис втомився після готування та пробіжки магазинами і зрозумів, чому Галина так засмутилася. Він допоміг накрити стіл і сподівався, що зможе помиритися з дружиною.

Коли останні штрихи були зроблені, Віка розбудила невістку та покликала до столу.

Галина не очікувала побачити стіл, повний салатів, холодних закусок та фірмової качки свекрухи.

Вдома пахло Новим роком і смачною їжею настільки, що слина текла. Свекруха виглядала задоволеною і світилася, як новорічна ялинка. Галина весь цей час спала, і спочатку не могла зрозуміти, як вони все це встигли приготувати.

– Галю, люба, пробач мені, – Денис поцілував дружину і поставив на стіл маленьку коробку із сережками. – Я мало не зіпсував свято і звалив на тебе всі приготування. Поки допомагав мамі з усіма цими салатами, зрозумів, скільки сил тобі це коштувало. Я йолоп! А парфуми я тобі обов’язково куплю, як тільки у магазині з’являться, обіцяю.

Вони весело зустріли Новий рік і сміялися з того, як незграбно Денис порався на кухні. Галина з теплотою дивилася на родичів і вже зовсім не злилася на чоловіка. Вона зрозуміла, як їй пощастило зі свекрухою, і подякувала їй за прекрасний стіл та турботу.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?