Автор: admin

«Говоріть ці два слова перед сном». Техніка здійснення бажань від Джозефа Мерфі

Уявіть просту картину: ви лягаєте спати звичайного вечора, а прокидаєтеся вранці з відчуттям, що життя непомітно зрушило в потрібний бік. Саме так описував свою методику Джозеф Мерфі — дослідник людської […]

admin Блоги

Як пережити біль, завданий близькою людиною: уроки китайської мудрості

Біль, завданий близькою людиною, відчувається особливо гостро. Він ранить не лише серце, а й довіру, яку ви будували роками. Іноді здається, що ця рана ніколи не загоїться. Але китайська філософія […]

admin Блоги

Що ви тут бачите? Є 2 варіанти, і ваш вибір покаже, як працює ваш мозок

Дайте волю своєму підсвідомому Візуальні психологічні тести останніми роками набули величезної популярності. Їх використовують не лише для розваг, а й у серйозних сферах: під час прийому на роботу, у психотерапії, […]

admin Блоги, Різне

Ця рослина знищує стрептокок, герпес і грип: чому чебрець має бути у вашій аптечці

Напевно, ви регулярно використовуєте цю траву під час приготування страв. Саме чебрець (тим’ян) здатен не лише надати їжі вишуканого смаку, а й стати потужним союзником у боротьбі з серйозними інфекціями. […]

admin Блоги

Коли варто бити на сполох: вени, які раптово з’явилися, і що вони можуть означати

Коли варто бити на сполох: вени, які раптово з’явилися, і що вони можуть означати Психологія Багато людей помічають вени на руках, ногах, грудях або шиї, яких, здається, раніше не було. […]

admin Блоги

Що чекає на того, хто простив зраду, та інші давні прислів’я, що вражають своєю мудрістю

Прислів’я — це сконцентрований життєвий досвід, виражений у кількох точних і влучних словах. Особливо давні вислови несуть у собі культурну пам’ять поколінь, передаючи уроки про життя, людські стосунки, вибір і […]

admin Блоги

Чоловіки-однолюби: знаки зодіаку, для яких любов — назавжди

У світі швидких зв’язків і легко замінних почуттів особливо цінуються чоловіки, для яких любов — не експеримент і не тимчасовий проєкт, а внутрішній вибір. Вони не розкидаються серцем, не грають […]

admin Блоги

— Мамо, не хвилюйся так. Зі мною все буде добре! — заспокоювала Зою Романівну дочка Юля, збираючись до пологового — Ой, щось мені серце підказує, що щось трапиться, — пробурмотіла Зоя. — Дай Боже, щоб ти щасливо народила. Сорокарічну жінку повезли в пологовий будинок, а її мати залишилася вдома, збираючи для онука речі. Вже все було готово — і чепчики, і повзунки, усе найнеобхідніше для новонародженого. Так сталося, що Юля залишилася вагітною без чоловіка. Її коханий категорично відмовився від дитини. — Не хочу я на старості років няньчитися, — виправдовувався Микола, коли почув новину. — Думав, у сорокарічної жінки вже не буде інтересу до пелюшок Він швидко зібрав речі й подався назад до матері. Зоя Романівна ще тоді попереджала дочку, що Коля просто шукає зручний варіант для себе, а не кохану жінку, та Юля слухати не хотіла. Із першим чоловіком у неї не склалося, дітей не було, а тут — такий подарунок долі: дитина. Юля безмежно раділа майбутньому синові. Вже й ім’я вигадала — Іллюша. Але не судилося Юлі вижити. Вона занадто часто нервувала через розрив із Кольою. Через стрибки тиску її не стало під час пологів. Мати довго тужила. Якби не онук, що потребував турботи, Зоя Романівна, можливо, не витримала б. Ілюша ріс жвавим, непосидючим хлопчиком, якому постійно була потрібна увага. Добре, що бабуся вже була на пенсії, а ще допомагала сусідка. Так і виховувала хлопчика Зоя Романівна. Душі в ньому не чаяла: усе нове — йому, усе смачненьке — йому. Любила свого онука. Юлечку згадувала з теплотою, дякувала їй подумки за подаровану можливість побути бабусею в старості. Часто вони з Ілюшею відвідували могилу матері. Зоя висадила там квіти, взимку клала живі — пам’ять берегла Коли хлопчикові виповнилося три роки, бабуся відвела його до садочка. Хотіла, щоб Ілля розвивався, вчився спілкуватися з іншими дітьми. Так вони і жили, мріючи про гарне майбутнє. Одного дня бабуся не прийшла за Іллею. Виховательки занепокоїлися, почали телефонувати — ніхто не відповідав. Людмила Костянтинівна сама викликалася відвести хлопчика додому. Коли вони відчинили двері, Ілюша кинувся в бабусину кімнату. Побачивши Зою Романівну нерухомою на підлозі, п’ятирічний хлопчик закричав: — Бабусю! Бабусю, прокинься, будь ласка! Людмила Костянтинівна доторкнулася до зап’ястка й опустила очі. — Ходімо поки до мене, — сказала вона Іллі. Не хотіла, щоб дитина бачила, як до будинку під’їжджають служби. Ілля тоді ще не до кінця розумів, що сталося, але відчував недобре. Пізніше до Людмили Костянтинівни приїхали якісь тьоті й дядьки. — Це вони по мене прийшли? — показавши на вікно, запитав хлопчик. Йому раптом згадався фільм, який вони з бабусею дивилися: там показували дитячий будинок, куди забирали сиріт. Іноді Зоя так і називала Іллю: «сирітонько моя». — Я не хочу до них! — кинувся до Людмили хлопчик. — Я хочу залишитися з Вами. Можна? Ілля дивився на виховательку таким жалісливим поглядом, що їй стало не по собі. — Прости, Ілюшику. Я не можу тебе взяти. У мене своїх троє, — тихо сказала жінка, відчиняючи двері працівникам служби опіки. — А хто тут у нас Ілля Синицин? — весело запитала жінка у блакитній формі. — Я не хочу до них! — ще раз відчайдушно закричав хлопчик, ховаючись за спину Людмили. — Будь ласка, не віддавайте мене… Попри його сльози й благання, Ілюшу повели до машини і посадили на…

— Мамо, не хвилюйся так. Зі мною все буде добре! — заспокоювала Зою Романівну дочка Юля, збираючись до пологового — Ой, щось мені серце підказує, що щось трапиться, — пробурмотіла […]

admin Різне