Закордонні науковці заявляють: дефіцит інтимного життя скорочує тривалість життя і чоловіків, і жінок — щоправда, по-різному. Водночас сучасні люди дедалі краще розуміють: близькість близькості різниться. Буває ж так, що інтимне життя начебто є, а задоволення — нуль… Чи корисно це тоді? Або інша ситуація: партнера немає, людина задовольняє себе самостійно, але щоразу отримує сильну фізіологічну розрядку — чи зарахується це «для здоров’я»? На ці відверті запитання відповіли фахівці.

Що з’ясували дослідження

Взаємозв’язок між станом здоров’я та наявністю активного інтимного життя у чоловіків вивчали науковці університету Ямагата (Японія). Протягом 7 років вони спостерігали за 7500 чоловіками: частина з них жила регулярним інтимним життям, інші — рідко або взагалі відмовлялися від нього. Після завершення дослідження з’ясувалося: навіть серед тих, хто не повністю відмовився від близькості, але мав її дуже рідко, ризик смерті був на 69% вищим.

Аналіз ширшої групи — близько 20 тисяч чоловіків — показав, що зниження лібідо (статевого потягу) безпосередньо пов’язане зі станом здоров’я. Якщо чоловік не відчуває бажання незалежно від віку — це тривожний сигнал. Окремі роботи засвідчили: чоловіки зі зниженим потягом частіше й раніше помирають, ніж їхні активні однолітки. Деякі автори навіть порівнюють шкоду тривалого утримання зі шкідливими звичками — як-от куріння чи зловживання алкоголем. Також повідомляється про підвищення ризику онкологічних захворювань.

Британські дослідники дійшли подібних висновків: чоловіки старші 50 років, які рідко вступають у близькість або зовсім її уникають, частіше стикаються з хронічними недугами. Фахівці наголошують: низьке лібідо — це сигнал організму про можливі проблеми.

А що з жінками?

Жінкам відмова від інтимних радощів також не на користь, хоча причинно-наслідкові зв’язки тут складніші. За даними американських досліджень, жінки, які мають близькість дуже рідко (менше ніж 11 разів на рік), частіше стикаються з депресивними станами.

Аналіз даних центрів контролю захворюваності США показав: у жінок 20–59 років, які мають інтим рідше ніж раз на тиждень, виявляли підвищений рівень білка, пов’язаного із запальними процесами в організмі. Хронічне запалення може шкодити клітинам і тканинам. Дослідники також зазначають зв’язок між рідкісною близькістю та підвищеним ризиком депресії.

Чи достатньо самозадоволення?

Постає логічне запитання: якщо партнера немає, чи «зарахує» організм самозадоволення? З фізіологічного погляду — так, адже важливою є розрядка та гормональна реакція організму. Більшість андрологів і гінекологів вважають, що це краще, ніж повна відсутність інтимного життя.

Втім, клінічні психологи застерігають: якщо самозадоволення стає заміною реальної близькості через страхи, невпевненість чи уникання стосунків, це може призвести до психологічних труднощів.

Психолог Каріне Гулієва пояснює:

— Інтимна близькість — це не лише фізичний контакт. Це комунікація пари, що супроводжується викидом гормонів радості, які впливають на настрій і самооцінку. У випадку самозадоволення фізіологічна розрядка відбувається, але інколи після неї виникає розчарування або відчуття самотності. Якщо людина починає думати, що з нею «щось не так», формується фрустрація — стан через нереалізовану потребу.

За словами фахівчині, у жінок це може проявлятися страхом бути відкинутою, у чоловіків — тривогою щодо власної спроможності. У результаті людина може уникати пошуку партнера, обмежуючись лише самостійними практиками, що з часом впливає і на психологічний, і на фізичний стан.

Якщо близькість є, але без задоволення?

Що краще для організму: самостійна розрядка чи реальна близькість без фінального піку? Психологи вважають, що взаємодія з партнером усе ж корисніша.

У чоловіків відсутність еякуляції може мати фізіологічні причини, зокрема гормональні порушення — це привід звернутися до уролога. Якщо ж зі здоров’ям усе гаразд, проблема може бути пов’язана з психологічними чинниками або звичкою до самостійної стимуляції.

У жінок відсутність оргазму частіше має психологічну природу, але консультація гінеколога також не буде зайвою. Якщо ж фізично все в нормі, фахівці радять більше говорити з партнером про власні відчуття та потреби. Довіра й відкрите спілкування допомагають парі краще зрозуміти одне одного.

Висновок

Регулярна інтимна близькість справді пов’язана з гормональним балансом, психоемоційним станом і загальним самопочуттям. Водночас важлива не лише частота, а й якість — довіра, взаємність і комфорт.

Інтим «для здоров’я» — це не просто народний вислів. Але насамперед ідеться про гармонію з собою та партнером, а не лише про фізіологію.