Щороку напередодні 14 лютого серед християн точаться дискусії: чи доречно святкувати День Валентина? Чи це світська традиція, що не має нічого спільного з вірою, чи навпаки — ще одна нагода нагадати про любов?

Один священник на це запитання відповів просто і мудро: любити потрібно не лише 14 лютого. Любити треба 11 лютого, і 12-го, і 14-го, і 20-го — кожного дня. Не один раз на рік, а протягом усього життя.

Любов — це не дата в календарі. Це щоденний вибір. Це терпіння, підтримка, добре слово, вміння пробачити, вміння бути поруч. Це турбота про чоловіка чи дружину, увага до батьків, ніжність до дітей, підтримка друзів і навіть доброзичливість до незнайомих людей.

Священник наголошує: не потрібно чекати спеціального дня, щоб сказати «я тебе люблю», щоб обійняти, щоб подякувати. Якщо маєш можливість зробити добро сьогодні — зроби його сьогодні. Бо завтра ніхто не знає, що буде. Життя швидкоплинне, і відкладена любов іноді так і залишається невисловленою.

Водночас він не забороняє святкувати День Валентина. Якщо для когось це привід зробити приємне близькій людині — подарувати квіти, написати листівку, провести час разом — у цьому немає нічого поганого. Головне, щоб любов не обмежувалася одним днем на рік.

Справжня любов не потребує особливої дати. Вона народжується в серці й проявляється щоденно — у дрібницях, у словах, у вчинках. І якщо вже говорити про День любові, то для християнина він має тривати 365 днів на рік.

Тож не чекай 14 лютого. Люби сьогодні. Дякуй сьогодні. Обіймай сьогодні. Даруй увагу своїм близьким сьогодні — бо саме цей день є найціннішим даром, який ми маємо.