Що ми вважаємо своїми помилками?

1. Ми надто мало вчилися

Хотілося прийти зі школи, закинути рюкзак у дальній ящик, узяти улюблену книжку й провалитися в інший світ. Або зняти слухавку з телефону, покрутити диск і годинами висіти з подружкою. Або гуляти з нею, обговорюючи однокласників.

У кожному домі з’явився телевізор, інтернет. Ми йшли в серіальний запій, а навчання — ну так, фоном. Ставлять четвірки й п’ятірки — та й годі!

Прогалини в знаннях, слабка пам’ять, невміння розв’язувати задачі — ох як це багатьом із нас відгукнулося. Хочеться злетіти високо-високо, а крила — короткі, слабенькі…

2. Ми даремно намагалися сподобатися вчителям, батькам, свекрухам і начальству

Це розумієш лише тоді, коли сама стаєш учителькою, мамою, свекрухою й начальницею. Безглуздо намагатися комусь сподобатися — стосунки зароджуються, і змінити в них щось дуже складно.

А от людей, готових скористатися вашою молодістю, часом і увагою — хоч греблю гати.

3. Ми витрачали занадто багато часу на тих, хто нам не підходить

Моя шкільна подруга Наташа тікала з уроків, щоб підкараулити старшокласника, який їй подобався. Вона годинами вдома вивчала його гороскоп. Потім так само караулила свого начальника, роками чекала, коли він піде від дружини, ходила до психолога лише з однією темою: «Чому Міша мене не любить?»

З віком приходить осяяння й розуміння: якщо не складається — не треба витрачати час.

4. Ми сподівалися, що чоловік — наша опора

Думати, що чоловік візьме на себе всі тягарі життя — це навіть не помилка, це буденність. З часом розумієш, що це не так: самостійно народжуєш сина, будуєш дім, розбиваєш сад. А чоловік живе, насолоджується й усім розповідає, що це — його заслуга.

Але була в мене знайома, яка зробила колосальну помилку. Її хлопець умовив поїхати в іншу країну, сказав, що на нього можна покластися. Вона повірила — і з того часу все її життя пішло шкереберть.

А ще одна жінка повірила чоловікові. Він продав її квартиру, почав будувати будинок. Благородна ідея? Звісно. А з’ясувалося, що він усі гроші програв у казино й на біржі. Хотів примножити капітал — не вийшло.

5. Ми занадто довго чекали слушного моменту

Я навіть не знаю, що навести як приклад: чи історію жінки, яка не народжувала до 45 років, бо їй здавалося, що вона ось-ось стане на ноги, а потім у неї відмовили ноги через рідкісну генетичну мутацію.

Чи жінку, якій подобався чоловік, але вона все чекала, коли підростуть діти. А потім дізналася, що той чоловік — уже в кращому зі світів.

Як кажуть мудрі люди: ніколи не відкладайте на завтра те, що можете зробити сьогодні.