Далеко не кожному відомо, що з роками мозок починає відчувати своєрідний «дефіцит повітря» — повільно, майже непомітно й без болю. Академік Микола Амосов називав цей стан повільним удушенням мозку. Йдеться, звісно, не про фізичне задухання, а про те, що нейрони з дня на день отримують дедалі менше крові, а отже — кисню та поживних речовин, без яких нормальна робота неможлива.

Говорячи про здоров’я мозку, Амосов формулював думку гранично просто: «Кров — це життя клітини». У цих словах закладено глибокий сенс. Коли кровотік у мозку погіршується, нервові клітини поступово починають атрофуватися. Це проявляється не одразу, а поступово: людина все частіше забуває звичні слова, втрачає впевненість у ході, скаржиться на шум або важкість у голові, швидко втомлюється без видимої причини. У побуті такий стан нерідко називають «застоєм крові», хоча з медичної точки зору правильніше говорити про порушення мозкового кровообігу.

Нестачу притоку крові до мозку можна порівняти з лампочкою, підключеною до слабкої напруги. Вона ще світиться, але світло вже тьмяне й нестабільне, і рано чи пізно воно згасне зовсім. Так само і мозок: він не «старіє» сам по собі, як підкреслював Амосов, його старять відсутність руху та поганий кровообіг.

Проста ідея, запропонована академіком, полягала в тому, що стан мозку можна приблизно оцінити навіть без складних обстежень. Для цього він розробив короткий домашній тест, доступний майже кожному. Важливо розуміти: цей тест не встановлює діагнозів і не замінює лікаря, він лише дає загальне уявлення — чи справляється мозок зі своєю роботою, чи вже потребує уваги.

Перевірка займає всього пів хвилини. Спочатку потрібно стати прямо, випрямити спину й спокійно дихати. Потім витягнути руки вперед до рівня плечей, розгорнувши долоні вниз. Після цього слід заплющити очі й просто постояти так близько тридцяти секунд, не напружуючись і не контролюючи положення рук. По закінченні часу потрібно розплющити очі й подивитися, що сталося.

Якщо руки залишилися приблизно на тому ж рівні або навіть трохи піднялися — це добрий знак. Отже, мозок отримує достатнє живлення, а рівновага, м’язовий тонус і робота нервової системи перебувають у нормі. Якщо ж руки опустилися на кілька сантиметрів, приблизно на п’ять–десять, це може свідчити про початкові ознаки недостатнього кровопостачання. У такому стані часто з’являються розсіяність, підвищена втомлюваність і відчуття шуму в голові.

Коли руки «просідають» уже на п’ятнадцять–двадцять сантиметрів, ситуація стає серйознішою. Це сигнал про те, що клітини мозку відчувають виражений дефіцит живлення, мислення сповільнюється, пам’ять підводить дедалі частіше, а сон стає поверхневим і неспокійним. Якщо ж руки майже падають униз, організм буквально кричить про допомогу. Зазвичай така картина пов’язана з проблемами судин, коливаннями тиску та порушенням координації, а мозок у цей момент працює на межі своїх можливостей.

Водночас важливо пам’ятати: цей тест — лише орієнтир, а не вирок. Він не дає стовідсоткової точності, але наочно показує, наскільки впевнено мозок утримує тіло, м’язи й рівновагу за вимкненого зорового контролю. Якщо результат насторожив, це не привід для паніки, а сигнал перестати ігнорувати свій стан. Чим раніше людина звертає увагу на такі підказки організму й звертається по кваліфіковану допомогу, тим вищі шанси зберегти ясний розум і здоров’я на довгі роки.

Бережіть себе й прислухайтеся до свого тіла. Якщо цей матеріал виявився корисним, поділіться ним із близькими — можливо, для когось він стане важливим нагадуванням.