Чому саме подушка

Подушка — це не просто річ для сну.

Вона зберігає енергію людини: її сни, думки, тривоги й сльози.

Щоночі на ній залишається відбиток емоцій і переживань.

Коли людина йде з життя, її енергія не зникає миттєво — вона залишається в місцях, де ця людина проводила найбільше часу.

І саме подушка, на думку духовних практиків, зберігає найсильніший зв’язок із душею померлого.

Якщо її залишити, енергія минулого може затриматися в домі — проявляючись тривожними снами, відчуттям тяжкості або дивним відчуттям присутності.

Це не забобон

У багатьох країнах Сходу й Заходу існує звичай спалювати або позбавлятися особистих речей померлих.

Подушка — особлива, адже вона торкається голови — центру думок і духу.

Вважається, що спалювання подушки протягом 49 днів після смерті допомагає душі спокійно піти й звільнити простір для живих.

Навіть якщо ви не вірите в енергію, цей жест має психологічний сенс:

він допомагає відпустити, прийняти втрату й сказати:

«Ти пішов із миром. А я продовжую жити».

Якщо спалити неможливо

Можна провести м’який ритуал очищення:

• загорніть подушку в білу тканину — колір миру й спокою,
• промовте слова подяки,
• викиньте або закопайте подушку подалі від дому.

Головна мета — не знищити, а звільнити.

Чого не варто робити

• Не використовуйте подушку самі й не віддавайте іншим.
• Не зберігайте «на пам’ять» — з часом це лише посилить тугу.
• Не ховайте в шафі — приховані речі утримують смуток і тривогу.

Головне — відпустити

Іноді шлях до внутрішнього спокою починається з малого — із одного жесту, який символізує прощання.

Спалюючи подушку, ми не відмовляємося від пам’яті, а дозволяємо душі спокійно покинути дім — і собі нарешті почати жити далі.