Лінь — це звичка відпочивати ще до того, як ти втомишся.
Жюль Ренар

Знаєте, я завжди думала, що старість — це мудрість, спокій, розміреність. Коли прокидаєшся, а за вікном птахи перегукуються, і можна нікуди не поспішати. Закінчилася метушня, обов’язки, не потрібно замовчувати й терпіти.

Але вийшовши на пенсію, ми продовжуємо себе заганяти. «Мушу, повинна, треба» — лише з’являється все більше. Ми все життя намагаємося бути ідеальними дружинами, мамами, бабусями, подругами. Щоб дім сяяв, їжа була смачною, діти й онуки в міру балуваними, а чоловік щасливим. Але чи є в цих справах місце для вашого щастя?

Справжнє щастя у зрілому віці не в біганині та турботі про інших, хоч без цього і складно, а в тому, щоб дозволити собі бути трішки лінивішими. І сьогодні ми це розберемо. Адже головне — не дорікати собі.

1. Не виправдовуйтеся за свої бажання

Коли востаннє ви щиро чогось хотіли для себе? Не думаючи, що відчують інші чи яку думку про вас складуть? Жінки часто живуть за принципом «як правильно», «так треба», а не як хочеться.

Ми звикли віддавати останній шматочок іншим, навіть якщо самі хочемо. Ми задумуємося, що за «егоїзм» будуть обговорювати. Ми віддаємо свою любов, турботу, не очікуючи вдячності. І, досягаючи старості, шкодуємо про прожитий час.

Але хіба старість — це не час свободи? Не час без озирання почати насолоджуватися життям? Спробуйте перестати пояснювати собі й іншим кожен свій крок. Використайте своє право на радість і бажання. Ви нікому нічого не винні, окрім себе.

2. Не тримайтеся за непотрібні речі

Ми жили у голодні та дефіцитні роки. Коли гроші були, а товарів не було. Коли й їжі часом не було, особливо якщо ви народилися не у мирний час. Тому ми звикли робити запаси зі страху, що потім цього «щастя» не буде.

Та замість корисних речей «про всяк випадок» ми назбирали пилозбірники. Речі, які вже не знадобляться. Ще 30 років тому речі для новонароджених було важливо зберігати й передавати між сім’ями, а зараз у них не вдягнуть сучасних малюків. Забитий гардероб сукнями, які нікуди «вигулювати». Сервізи не дочекаються своїх гостей.

Ви й самі розумієте, які речі використовуєте бодай раз на рік, а які припадають пилом на антресолях з думкою «пригодиться колись». Щоб щастя прийшло в дім, звільніть для нього простір.

Коли у житті є місце для нового, то й дихати легше. Та й можна при прибиранні трохи полінуватися.

3. Припиніть перевиховувати близьких

З роками, кажуть, приходить мудрість. Але рідко пояснюють, про яку саме мудрість йдеться. Прокидається ерудиція? Чи досвіду стає настільки багато, що вже можна передбачати розвиток подій за минулим?

Я вважаю, що мудрість у вмінні навчитися відпускати, помилятися. Навчитися бути неправою і не знати відповідей на різні питання. Навчитися «лінуватися» бути завжди правою і переконувати в цьому інших.

З віком ми розуміємо, що люди не змінюються, доки самі цього не захочуть. Чи можна намагатися змусити інших бути вдячними, дзвонити, питати про ваш стан? Можна. Але довго це «з-під палки» не працює.

Тому потрібно приймати людину такою, якою вона є, або обмежувати спілкування, якщо вона завдає вам болю. Усі роблять помилки, і повчанням ми не зможемо їх вберегти. Швидше відштовхнемо… І вже не підтримаємо у важку хвилину, бо посваримося.

4. Не догоджайте всім підряд

«Як я можу відмовити? Вона ж образиться!» — знайома фраза? Нам неприємно, але ми робимо. Через силу, злість, але робимо. Але дайте собі просту відповідь: «Якщо хтось ображається на вашу відмову, то важливі йому ваші почуття, чи він сприймає вас як “послугу”?»

З віком ми вчимося бути незручною. Відмовлятися від зустрічей, вічних пліток сусідки, часом навіть від галасливих онуків. У нас прокидається здоровий егоїзм, і це нормально.

Допомагати близьким треба, але не тоді, коли вам сідають на шию. Якщо вас не дякують, а лише вимагають, ви маєте право «лінуватися» й відмовляти.

5. Не прагніть бути ідеальною

Ідеальна господиня, бабуся, дружина… Тільки замість нагороди за перше місце ми, у кращому випадку, отримуємо «дякую» за участь. І добре, якщо подякують, а не висловляться ще й незадоволено.

«А що скажуть гості? Вони подумають, що я ледачка, якщо не ідеально прибираю» — і нехай думають. Скільки разів ви через це переймалися, поки мили підлогу навприсядки, годинами стояли біля плити чи відмивали дзеркала хімією?

Замість того, щоб насолодитися часом із дорогими людьми, ми намагаємося створити видимість ідеальності. Онуки більше оцінять увагу, ніж вас виснажену, розбиту, але з полицями, чистими від пилу.

Дозвольте собі час від часу бути лінивою господинею. Звісно, не забувати про прибирання, але не щодня мити підлогу і наготавлювати. Краще просто, але смачно, ніж витратити всі сили, нерви і зірватися на будь-яке слово ввечері.

6. Припиніть боятися виглядати смішно чи безглуздо

Як ви думаєте, чи повинна бабуся виглядати «солідно»? Відповідати інтересам свого віку? Одягатися у те, що залишилося з молодості? Як думаєте, таких цінують онуки?

Я думаю, що люблять і цінують справжніх людей. Тих, хто живе і насолоджується моментами. Тих, хто дозволяє собі жити. І якщо ваше життя — це караоке, танці, басейн, сміх до сліз, то будьте такою, якою є.

Навіщо відповідати очікуванням, якщо потім доведеться плакати на самоті? «Куди ти в такому віці?» — кажуть ті, хто в будь-які роки відмовляється від себе. Це їхні страхи, які нав’язуються і вам.

7. Не намагайтеся все контролювати

Вважаєте себе зобов’язаною дбати про тих, хто молодший за вас? А вберегти їх від помилок? Вважаєте себе відповідальною за їхнє життя?

Фрази на кшталт «я ж казала» лише призводять до сварок і злості. Так, ви могли мати рацію, а діти та онуки помилилися. Але їхня помилка — не ваша. Ви не відповідаєте за їхній світ. Вони проходять свій шлях, вчаться так, як можуть. А вам треба йти своїм шляхом.

Коли ми починаємо контролювати близьких, шукати їхні помилки, то замість порятунку ми «змушуємо» їх шукати наші помилки у відповідь. Так би мовити, відновлювати паритет. І якщо трохи «полінуватися» контролювати, то можна почати жити вільно і щасливо.

8. Не драматизуйте минуле

Чи були у вашому житті помилки? У моєму їх було багато. Хотіла б я все змінити? Звичайно. Можна придумати безліч сценаріїв кращого життя, якби не ті помилки.

Але, постійно перебираючи минуле, ми стаємо нещасними. Якщо жити вчорашнім днем, то замість життя ми доживатимемо спогади.

Хвилює минуле? Простіть себе, відпустіть образи. Коли приходять думки, що жити залишилося не так довго, саме час почати жити. Будьте ледачими з думками про минуле і ставайте щасливими сьогодні.

9. Не відкладайте радість на потім

Ми завжди чекаємо слушного моменту. «Ось закінчу навчання, зароблю і буду насолоджуватися». «Ось діти виростуть — і можна буде відпочити». «Зараз онуків підніму — і настане спокій». «Ось на пенсії я точно розслаблюся». «Зараз підлікуюся — і можна вже думати про щастя».

Чи настає цей момент коли-небудь? Ні, якщо ви відкладаєте життя на потім. Щастя — це не якийсь конкретний момент життя, а спосіб жити. Це процес. Подобається погода за вікном? Прогуляйтеся. Мріяли про подорож? Купіть путівку, навіть якщо «онучатам ці гроші були б корисніші».

Завжди можна знайти причину відкласти своє щастя. Але спробуйте знайти причину жити щасливо. Причину в собі й для себе.