Сьогодні поговоримо про безумовну любов та інших популярних у літературі казкових тварин.

1. Безумовної любові до партнера не існує

Несподівано, правда? Справа ось у чому: ваш чоловік не ваша дитина. Чоловік — це доросла людина, з якою ви вирішили провести життя, але все змінюється, і немає гарантії, що кожен день, місяць, рік разом ви будете його кохати. Або він вас.

Все життя мені говорили:

Чоловік не завжди буде тобі подобатися, але ти завжди будеш його кохати.

І коли настали погані часи, я думала, що моєму шлюбу кінець. Яка любов, якщо ми так мучимо одне одного? І хіба шлюб — це не про безумовну любов?

«Ні, — відрізав наш сімейний психоаналітик. — Хто вам таке сказав? Він не твій син, а ти не його дочка. Ніхто вам вічної і абсолютної любові не гарантував».

Коли я це зрозуміла, в голові ніби лампочка запалала. Що, якщо ми можемо бути щасливою парою, щасливою сім’єю, навіть якщо часом любов не б’є ключем? У нашому випадку вона благополучно повернулася, сильнішою, ніж раніше.

Підсумок: ніхто не зобов’язаний любити вас просто так (і ви не зобов’язані). Вам доведеться попрацювати, допомагати партнеру любити вас. Навіть (особливо?) будучи п’ять, десять, п’ятнадцять років у шлюбі.

2. Перші два роки після народження дитини — найважчі. Не дайте цьому періоду стати зразком на майбутнє

Так, діти — це радість і щастя для тих, хто хоче сім’ю, але, навіть якщо ви все життя тільки й мріяли, що станете батьками, коли прийде поповнення, зміниться все. Ваше життя, розклад, можливості для спілкування і старі способи вирішення конфліктів дружно полетять в трубу.

Люди кажуть, що «треба ставити стосунки на перше місце» (і я згодна, за умови, що благополуччям і щастям дитини при цьому не жертвують), але як би ви не старалися, буде важко. Вам буде не вистачати сну, гормони зійдуть з розуму, ваше тіло і навіть спосіб мислення зміняться.

Головне, не дозволяйте цьому кризовому періоду визначити, як ви будете ставитися до чоловіка або дружини далі.

Не дозволяйте образі і гніву накопичуватися, розмовляйте, тренуйте терпіння, нагадуйте собі, що ви закохалися і вибрали цю людину.

Звичайно, це легше сказати, ніж зробити, але ось що радили мені розумні люди: просіть про допомогу, приймайте допомогу. Наймайте помічників, зрештою. Робіть все, щоб пережити цей етап з мінімальними втратами і без залишкової ненависті один до одного.

3. Секс не завжди буде на першому плані

Вибачте, але як би ви не любили секс, в довгострокових стосунках його не завжди буде багато. Настануть часи, коли ваші лібідо не збігатимуться.

Шкода, у мене немає геніальної поради, щоб запрограмувати комусь хотіти більше або менше сексу. Але ось що я зрозуміла: ваше бажання тут і зараз не накладає автоматичних зобов’язань на вашого партнера, але втрата інтимної близькості і охолодження стосунки — загальна проблема.

Якщо ви той, хто хоче менше, не займайтеся сексом через не можу, але хоча б постарайтеся стимулювати своє бажання. Сходіть до психотерапевта, фантазуйте, сфотографуйте себе або чоловіка, прочитайте еротичний роман в кінці кінців. Я не знаю, що вас заводить, але зробіть це.

А якщо ви той, хто хоче більше? По-перше, не перетворюйтеся на цьому ґрунті на вимагача. Не тисніть на провину (навряд чи ваш чоловік або дружина знизили своє бажання свідомо). Ці прийоми тільки ще сильніше охолодять стосунки. Намагайтеся знаходити близькість в іншому, культивуйте теплоту у стосунках, щоб ваш партнер поступово розтанув. Ніжтеся в ліжку, цілуйтеся, торкайтеся один одного. Готуйте один для одного, дивіться фільми в обіймах. Ці речі теж дуже важливі.

4. Приємні дрібниці щодня — універсальний рецепт

Справа не тільки в квітах, чистому будинку і регулярному сексі (хоча і в цьому теж). Приємні дрібниці — це називати партнера «коханий» або іншим ласкавим словом, від якого він завжди мліє. Скажіть: «Як приємно тебе чути». Купіть печива — просто так, тому що йому або їй вони подобаються.

Звучить солодко, знаю. Я виросла в сім’ї, де телячі ніжності були не прийняті, і говорити «як я рада, що ти вдома» було спочатку важко. Але, знаєте, як то кажуть, втягнулася. І моєму чоловікові це дуже подобається.

Шлюб, наповнений такими моментами, — щасливий шлюб.

Тож, якщо спало на думку щось до жаху миле і романтичне, зробіть це, не гальмуйте себе. Воно того варте.

5. Ніколи не ставайте тим, хто не готовий працювати над стосунками

Ось вам страшна правда: як би один з вас не старався і не вилазив зі шкіри, щоб полагодити те, що в стосунках зламано, скільки б він не ходив на психотерапію, як би не хотів змінитися, неідеальний (а є інші?) шлюб не виживе, якщо другий буде сидіти склавши руки.

Я бачила багато шлюбів друзів, які розвалилися. І не розвалилися. Перші майже без винятків були союзами, де один пишався, а інший плював у стелю. Можливо, їх не вчили взаємної відповідальності. Можливо, цей шлюб їм був просто байдужий. Так чи інакше, ці люди здалися.

А ось ще один неприємний факт. Іноді доведеться почекати і потерпіти, поки «відстаючий» вас наздожене. Дайте їм час зорієнтуватися. Будьте чесними («мені важко», «здається, ніби тобі байдужі наші стосунки»), але, знову ж таки, не звинувачуйте і не знущайтеся. Іноді ви будете вкладатися більше, іноді — інший, аби за підсумками ви були приблизно рівні. Чесно кажучи, комусь хочеться озирнутися і зрозуміти, що саме ви не тягнули свою частину? Човен нікуди не попливе, якщо гребти тільки з одного боку.

6. Ніколи не сперечайтеся, хто більше вкладається: той, хто сидить вдома з дітьми, або той, хто заробляє

Чим би ви не займалися, як би вам не було важко, ваша пара робить купу роботи, яку ви просто не бачите. Навіть не починайте цю суперечку. Тут немає призу або переможця, це не конкурс, ви обоє в результаті програєте. Можна (і потрібно) ділити обов’язки. Можна (і потрібно) намагатися допомагати дружині доглядати за дітьми, коли є час. Можна (ви зрозуміли) підтримувати чоловіка, який працює в офісі, і, коли вік дітей дозволить, працювати самій або хоча б знайти собі будь-яку цікаву справу, щоб весь світ не обертався навколо пелюшок і борщів.

Коротше кажучи, цінуйте працю вашого партнера, якою б вона не була. Кажіть «дякую».