Македонський цар Філіп захотів напасти на Спарту. Але спершу як слід пригрозив, аби спартанці злякалися й самі здалися. Відкрили йому ворота міста. Цар Філіп сказав: мовляв, якщо розгромлю вашу армію, якщо я зламаю ворота, я накажу знищити ваші домівки й храми, витоптати сади й поля, а жителів уб’ю або перетворю на рабів. Тож краще здайтеся добровільно!

Спартанці вислухали послання й відповіли на загрозу лише одним словом.

«Якщо».

А потім вжили всіх заходів для свого захисту. І не скорилися македонському царю. Він так і не зміг завоювати Спарту.

Якщо вам хтось або щось загрожує — це лише можливий розвиток подій. Але зовсім не обов’язковий. Загроза — це не причина здаватися. Загроза — це сигнал зібратися й діяти. Шукати вихід. Захищатися. Страх і тривога — це про те, що ще не сталося. Якщо це станеться — буде погано. Ми це розуміємо. Отже, маємо зробити все можливе, щоб себе захистити.

Раз загроза така страшна — значить, треба діяти. Захищатися. Боротися всіма доступними способами. І дати зрозуміти — і тому, хто погрожує, і самій долі: ми готові до опору.

«Якщо» — це ключове слово.
Погане може статись. А може й не статись — якщо ми готові до боротьби й маємо намір захищатися. Майбутнє — варіативне. І багато залежить від нас.

І чим страшнішою здається загроза — тим більше вона має мотивувати боротися.

Якщо погане все ж трапиться — тоді будемо думати, що робити далі. Але «якщо» — це те, що ще не вирішено. Це — наш шанс. І ми до нього готові.