Батьківське благословення — це не просто слова, а щире бажання добра своїй дитині. Воно проявляється і в ставленні до дівчинки, і в щоденних вчинках.

Щастя жінки — це не лише стосунки з чоловіком, але в цьому тексті я розглядатиму саме «жіночу долю» в контексті стосунків.

То що ж потрібно для жіночого щастя? Якщо спростити, то — обрати відповідного партнера і збудувати з ним близькі та здорові стосунки.

Що в дитинстві може цьому сприяти?

Формування здорової жіночої ідентичності, адекватної самооцінки, внутрішніх опор, здатності будувати близькі стосунки. Звучить просто, але насправді це безмежна тема!

Спробую окреслити основні моменти, що впливають на майбутню щасливу долю дівчинки.

• Оскільки особистість формується з дитинства, надзвичайно важливими є психологічні умови, в яких дитина росте і розвивається. Якщо родина здорова, у дівчинки є всі шанси вирости щасливою жінкою (далі розгляну докладніше). Якщо ж родина дисфункційна — наприклад, є залежні члени родини чи присутнє психологічне або фізичне насильство — донька може отримати травму і перейняти неефективні моделі стосунків.
• Для формування базової довіри до світу та здатності створювати надійні, емоційно близькі стосунки у майбутньому, з самого немовлячого віку між матір’ю та донькою має бути надійний зв’язок. Це можливо, якщо мати емоційно й фізично доступна, послідовна у своїх діях, чуйно реагує на потреби дитини.
• Формування жіночої ідентичності багато в чому залежить від того, як батьки поводяться в едіпальній фазі розвитку дівчинки (приблизно 3–6 років). У цей період донька може ідеалізувати батька («виросту — вийду заміж за тата») і змагатися з матір’ю за нього. У здоровому варіанті мати визнає й приймає ці почуття доньки, але чітко дає зрозуміти, що батько — її партнер, і це місце зайняте. А батько не повинен “спокушатися” — донька має відчувати від нього любов, захист і чітку межу у стосунках “батько-донька”.
  Якщо все складається добре, дівчинка починає сприймати матір як приклад і вчиться в неї бути жінкою, будувати стосунки з чоловіками.
• Батько — перший чоловік і зразок чоловічого у житті дівчинки. Від того, як складуться їхні стосунки, багато в чому залежить її подальше ставлення до чоловіків. У кращому випадку донька отримує від тата любов і захист без жодних підтекстів, захоплення, визнання та прийняття її жіночості. Чудово, коли від батька дівчинка чує послання: «Ти — красива!»
  Якщо батька немає, дівчинка буде шукати інші чоловічі фігури — дідусь, брат, вітчим, тренер, вчитель тощо. Важливо, щоб незалежно від того, як склалось особисте життя матері, вона транслювала повагу до батька дитини та інших чоловіків.
• Формування адекватної самооцінки, відчуття цінності, власної гідності — можливе тоді, коли дівчинка в родині отримує досвід поваги, безумовної любові, прийняття, довіри, безпеки та свободи. Тоді вона зможе в майбутньому відмовлятись від поганих стосунків, відрізняти те, що їй підходить, від того, що не підходить, і зможе себе захистити.
  Регулярний негативний досвід, що заважає цьому: злиття з батьками (відсутність кордонів), відкидання (послання типу «ти непотрібна», «ти недостатньо хороша, щоб тебе любили»), порівняння («будь, як інші», «любов потрібно заслужити»), приниження, осоромлення, критика («ти недостойна хорошого ставлення»), ідеалізація та завищені очікування («ти найкраща, будь на висоті»), недовіра, гіперконтроль («будь слухняною», «сама не впораєшся»).
  Дуже руйнівними є й подвійні послання — коли вербально батьки говорять одне, а невербально — інше. Наприклад: мати каже «я тебе люблю», але коли дитина тягнеться до неї за обіймами — вона відсторонюється або демонструє відразу.
• Стосунки з матір’ю впливають на жіночу ідентичність доньки. В ідеалі, поки донька мала, між ними мають бути ієрархічні стосунки («я — мама, ти — донька, я — доросла, ти — мала»). А коли донька дорослішає — стосунки двох жінок. Добре, якщо мати займає позицію зрілої, досвідченої жінки і здатна вчасно побачити в дочці жінку, передати їй знання та підтримку. Це і є жіноча ініціація.
  Погано, коли мати не виросла внутрішньо і в 30, 40, 50 років поводиться як дівчина, або ж навпаки — хоче бути «подружкою» доньці, ділиться з нею інтимними подробицями або конкурує з нею.
  Якщо в матері був негативний досвід стосунків, є великий ризик, що вона передасть його доньці — через установки, ставлення до чоловіків тощо. І чим молодша дівчинка, тим швидше вона це вбере. В доросле життя вона може ввійти з переконанням, що «всі чоловіки — погані», фізична близькість — це огидно, а шлюб — це про страждання.
• Окремо про тіло. Надзвичайно важливо, щоб дівчинка виросла з прийняттям свого тіла та зовнішності. Щоб вважала свої фізіологічні потреби нормальними, не соромилася себе й своєї сексуальності. Батькам потрібно транслювати здорове ставлення до тіла, пояснювати, що відбувається з дівчинкою в різні періоди її розвитку.
  Але ні в якому разі не можна соромити, принижувати чи критикувати за зовнішність чи жіночність. Не можна сміятися з неї або робити цю тему табуйованою.

Як бачите, благословити доньку на щасливе жіноче життя — це серйозна й не така вже й проста праця.

Звісно, ідеальних батьків не існує. Але добре, коли є орієнтири, на які можна спиратися у вихованні доньок.

А загалом, мабуть, найкраще благословення для дівчинки — це щасливі батьки. Особливо — щаслива у своєму жіноцтві мама. Бо якщо мама сама щаслива в жіночій ролі — вона зможе навчити цьому і доньку.

Тож, у першу чергу — займайтесь собою.