– Ніно, я багато думав, і вирішив, що нам розлучитися треба, – заявив мені чоловік з порогу, не встигла я і в хату зайти.

Я заробітчанка, останніх 15 років живу і працюю в Польщі. Чоловіка з сином я одних залишила, а сама поїхала за кордон гроші заробляти.

Спочатку я пропонувала чоловікові, щоб він щось шукав, і їхав на заробітки, та Петро мій завжди скаржився, що у нього здоров’я немає їхати у світи і заробляти, тому поїхала я.

За цей час я з нашої хати цукерочку зробила, а чоловік виробив собі групу, і сидить вдома, живе практично за мої гроші.

Я вже і з цим змирилася, допомагає з впорядкуванням дому і подвір’я – і то вже добре. А він он що надумав – йти від мене!

Приїхала я до нашого сина на весілля, і звичайно, що всі витрати оплатила я. Син зустрічався з дівчиною з міста, Мартою, а потім сказав мені по телефону, що вони планують розписатися.

Віктор у нас єдина дитина, і я собі подумала, що перед нашою великою родиною буде незручно, якщо ми це торжество гідно не відсвяткуємо, тому я запропонувала робити весілля.

Гроші я передала наперед, а сама приїхала майже перед самим весіллям, в четвер. І тут чоловік мені заявляє, що він втомився жити сам, що у нього вже є інша жінка, і що відразу після весілля сина, з понеділка, він подасть на розлучення і на поділ майна.

Можете собі уявити мій настрій. Мені вже абсолютно нічого не хотілося, я не могла зрозуміти, чому мій чоловік так несправедливо зі мною повівся. І як він збирається ділити майно, яке придбане за мої гроші? Виходить, я жила з людиною, і до кінця не знала, на що він здатний.

Витерши сльози, я одягла найкращу сукню, зробила манікюр і зачіску, і вирішила, що весілля сина я не маю права зіпсувати, а далі вже – буде що буде.

В суботу з самого ранку до нас приїхала велика чорна машина, з якої вийшов елегантний чоловік у строгому костюмі. Виявилося, що це батько нареченої. У невістки мами не стало ще кілька років тому, і виховував її тато. Мені син щось про це по телефону говорив, але я не запам’ятала цього.

Свято вдалося на славу. В розпал весілля сват запросив мене на танець, а потім на другий, третій. Я спіймала себе на думці, що він мені дуже подобається, але виду я не подала.

В понеділок, як і обіцяв, мій чоловік подав на розлучення. Я була засмучена, але за ці кілька днів змирилася, хоча і було дуже боляче.

Через тиждень, у суботу, сват запросив нас до себе в гості, але я чоловікові про це не сказала, а поїхала сама разом з дітьми.

Я була вражена побаченим – у свата був величезний будинок, який швидше нагадував палац. І жив він в ньому сам, бо нашим дітям він подарував квартиру.

Під кінець вечора я не витримала, і все розповіла свату. Андрій, так його звуть, уважно вислухав мене, але без особливого співчуття, навпаки, він наче зрадів.

– Ніно, а навіщо тобі чоловік, який тебе не цінує, якщо поряд є багато чоловіків, які були б щасливі, якби ти була з ними, – сказав він мені.

– І де ті чоловіки? – питаю.

– Один перед тобою, – пильно глянув мені в очі Андрій.

Відразу після розлучення ми з Андрієм розписалися і я переїхала до нього. На заробітки їхати у мене вже немає потреби. А чоловікові своєму я сказала, що він має сплатити мені половину суми за наш будинок, хоча він сподівався, що це я йому заплачу його частку і він з грошима спокійно піде до своєї нової пасії.

Проте я його обіграла. Тепер він злиться, звинувачує мене, що я його зрадила, а він чекав на мене 15 років.

Та я на його слова не зважаю. Кожен отримав те, на що заслужив. Тепер нехай він думає, звідки взяти гроші, щоб сплатити мені мою частку. А я нарешті щаслива, і це головне.

Не варто триматися за чоловіка, який тебе не цінує, адже життя – повне сюрпризів.

Фото ілюстративне.