З дружиною в шлюбі ми вже 10 років. А взагалі, то ми з нею ще зі школи разом.  Мені 30 років,  дружині 26, у нас двоє діток , син – 8 років і донечка – 3 рочки. Нещодавно ми переїхали у власний просторий будинок.

І от декілька днів тому, ввечері, до нас зайшла подружка моєї дружини Марина. Дружина ще була на роботі, але Марина сказала, що зачекає її в нас вдома . Вона принесла з собою вино, мовляв у неї день народження і потрібно відзначити. Ну і поки ми чекали мою дружину, вона розповіла мені про те, що моя дружина мені зраджує і вже давно. Каже, що роман закрутився в них по приколу , спочатку флірт , переписки, а потім вже серйозніше.

Каже, що моя дружина розповідає їй про те, що в неї до мене відраза і я їй огидний. А ще, що пішла б давно від мене, якби не діти і наш будинок.

А мені розповіла все, типу через те, що я такий чоловік класний і їй мене шкода. Ну я  подружку цю одразу додому відправив і став чекати свою дружину. Звісно в мені все кипіло.

Дочекався я її, схопив за шию, а вона в плач. Кричить, плаче – Льоша пробач, я оступилася, ми вже місяць, як не спілкуємось з ним,у нас вже нічого немає, я тільки тебе люблю. Але, я вирішив прогнати її до матері жити.

Знаю, що чоловіки мені скажуть на цей рахунок , але і життя у нас налагоджене разом і діти щасливі ростуть. Якщо чесно, то я і розлучатися не хочу, але і пробачити не можу. Як бути не розумію поки.

Інколи я думаю, ніби хороша сім’я у нас і потрібно робити все, щоб її зберегти . Але, потім як згадаю , стає так боляче, а як пробачити не знаю. І взагалі не знаю, як я потім буду з цим жити і чи зможу я поважати себе в першу чергу.

Джерело