– Батьку, ще сніг не зійшов, а ти вже весь город перекопав, – кажу я своєму татові.

А він мені так гордо відповідає:

– От приїде Марія перед Великоднем, подивиться, як у нас все тут гарно, і може, нарешті, передумає вже їхати в ту свою Італію. Ну сама, доню, подивися – чого твоїй матері не вистачає? Хата є, все в хаті є, і город маємо, і господарку. І я без діла не сиджу, завжди щось заробляю.

Я дивилася на свого батька, і так мені його шкода було, що плакати хотілося. Свою маму я ніколи не розуміла. Як можна було піти від такого доброго чоловіка? У неї і справді в житті все було, батько для неї нічого не шкодував.

А зараз, ще гірше. Я точно знаю, що в мами в Італії вже є інший, тільки от як про це сказати батькові – я не знаю. Бачу, як він її чекає, як готується до її приїзду, і не можу йому правду сказати, язик просто не повертається.

Він в цьому році збирається все посадити – і картоплю, і моркву, і цибулю, і навіть капусту, огірки і помідори. Любить він дуже нашу маму, тому і хоче, щоб вона повернулася.

При одній згадці про маму очі батька поблискують, на губах з’являється усмішка, в гpудях щемить.

Коли мама в Італію зібралася, він і просив, і благав, і на коліна ставав. Просив, щоб вона одумалася. Ну, чого їй ще вистачає! Будинок – повна чаша.

Я у них єдина дочка, вдало вийшла заміж за багатого чоловіка, живемо окремо, їхньої допомоги не потребуємо. Але маму немов підмінили. Все після того, як подругу свою зустріла інститутську, яка вже багато років працювала в Римі.

– А вона ж трієчницею була! – не вгамовувалася. А тепер – пані! Вся в золоті! Салони краси тримає і у нас, і в Італії. А я на свою вчительську зарплату чого домоглася? Крім городу, курей і свиней нічого не бачила. Подивився б ти на її руки – всі в золоті, манікюр, ніжні, як у дитини, а мої.

– Не заздри, вгамуйся, – заспокоював її батько. Багаті теж плачуть, – перекладав на жарт. У неї ні дітей, ні чоловіка ні, для чого ці гроші, для кого живе?

– Живе… А я що біля тебе бачу?

Мама звільнилася з роботи, зібрала валізу і поїхала на емоціях заробляти євро. Перший рік взагалі не давала про себе знати. Потім стала мені гроші надсилати, нехай потроху, але все ж.

Батько дуже переживав, не знаходив собі місця. Тільки pятувався, що роботою. Згодом звик жити один. Продукти всі свої були – з саду і городу. Після від’їзду матері корову він продав, а кролики і кури добре розмножуються, як в селі без господарства?

Приїхала я цього разу додому, бачу, як батько старається – він так веде господарство, що не кожна жінка впоралася би. Дивлюся на нього, і думаю – казати йому правду про маму чи не казати?

Мама сама мені нещодавно зателефонувала з Італії, і попросила, щоб я батька підготувала, бо вона перед Великоднем приїде і подасть на розлучення.

А що мені робити? Я люблю свого батька і в цій ситуації я повністю на його стороні. Цього разу я допомогла йому на городі, але так нічого і не сказала, не змогла.

Маю ще трохи часу до Великодня. А яка Ваша думка? Казати батькові правду, чи чекати, поки мама сама приїде і нехай тоді з’ясовують стосунки без мене?

Фото ілюстративне.