На мій 45-річний ювілей доля підготувала мені такий “сюрприз”, що я вже була впевнена, що на цьому моє життя і закінчилося.

Чоловік, з яким я прожила 25 років у шлюбі, заявив мені, що йде від мене. Найболючіше було те, що пішов він до нашої куми, яка багато років була гостею в нашому домі.

Такого від них я не сподівалася, тому була просто ошелешена, і не знала, що маю робити далі.

Наша старша донька якраз заміж вийшла і пішла жити з чоловіком окремо.

Молодша наша донька вчилася в столиці, і їй було байдуже, що робиться в нашій сім’ї, головне, щоб батьки гроші давали.

А давав дітям гроші чоловік, бо він завжди дуже добре заробляв. Я думала, що діти нас обох однаково люблять, та ця ситуація показала, що наші доньки люблять лише батькові гроші.

– Мамо, змирися, так буває, люди сходяться-розходяться. Батько ж невинний, що полюбив іншу жінку. Хіба серцю накажеш? – повчала мене старша донька.

Я розумію, чому вона так каже – мій чоловік їй на весілля подарував двокімнатну квартиру, повністю обставлену, заходь і живи. Тому вона і стала на сторону батька.

Молодша донька взагалі ніяк не відреагувала. Єдине, про що вона мріє, щоб мій чоловік їй на 20-річчя купив машину, він їй це пообіцяв, тому псувати стосунки з батьком вона точно не буде.

Що я мала робити в цій ситуації? Все і всі були проти мене? А кума мені навіть в очі не дивиться, написала лише повідомлення: “Зрозумій нас і пробач. Ти теж ще станеш щасливою”.

Напевно, вона таки щиро мені цього побажала, бо ніхто не міг сподіватися, що моє життя ще так круто поверне.

Після розлучення я була настільки розбитою, що просто не знала, як мені далі бути. Я все життя пропрацювала в школі з дітками-сиротами. Зарплата у мене була невелика, як у вихователя, але чоловік дуже добре заробляв, і я трималася цієї роботи.

Я там стільки людських історій наслухалася і набачилася, що словами не описати. Дітей я любила, завжди намагалася їх в усьому підтримати і допомогти, якщо це було в моїх силах.

Одного разу до мене прийшла випускниця і попросила позичити їй 500 доларів, сказала, що хоче їхати за кордон, шукати там кращої долі.

Таких грошей у мене не було, і чоловік мені би їх теж не дав, тому я взяла кредит і дала Лілі ці гроші.

Вона поїхала в Німеччину, там влаштувалася на роботу, і як тільки змогла, так відразу мені борг і повернула.

Ми з нею відтоді багато років дружимо. Вона в Німеччині заміж вийшла, у неї все добре.

І коли Ліля почула про мою ситуацію, вона наказала негайно збиратися і їхати до неї. Я собі подумала – а чому б і ні? Поїду, хоч розвіюся трохи.

Ліля зустріла мене в Німеччині як рідну маму, і її чоловік теж дуже добре до мене ставився, бо вона розповіла йому, яка вдячна мені за все.

Я збиралася побути у них тиждень-два і повертатися додому. Але одного разу до них в гості прийшов дядько чоловіка Лілі. Адам був моїм ровесником, і ніколи ще не був одруженим.

Я йому відразу припала до душі, та й він теж мені сподобався. У нас воно відразу якось зав’язалося, і я неочікувано для себе погодилася вийти заміж.

З Адамом ми живемо вже 2 роки і я дуже щаслива, навіть дитину йому народила. Тут, в Німеччині, стати матір’ю в 46 років не дивина. Так що у мене все добре.

А от у мого колишнього чоловіка навпаки – наче чорна смуга почалася, в бізнесі повний завал, з дружиною у них щось там не клеїться, доньки наші теж вже його не так активно підтримують, адже він перестав давати гроші, бо сам не має.

Тоді мої доньки і згадали про мене, стали мені в Німеччину телефонувати, нагадувати, що я їхня мама, і я зобов’язана їм допомагати.

Звичайно, що я чим зможу, тим допоможу, але серця на них я вже не маю, після того, що вони зі мною зробили.

Чужа дитина, Ліля, виявилася вдячнішою за рідних доньок. Навіть не уявляю, як би склалося моє життя, якби не вона. Я їй за це дуже вдячна, і постійно їй це повторюю.

А вона мені відповідає, що це я її хресна мама, яка змінила її життя.

Добро, зроблене людям, ніколи не зникає. Тепер я це точно знаю.

Фото ілюстративне.