Відколи син одружився і привів додому невістку, в моєму житті все пішло шкереберть. Квартира у нас хороша, трикімнатна, а син один, тому я сама йому запропонувала йти з дружиною жити до нас. Мене ніколи вдома немає, я постійно на роботі, то навіщо житлу пустувати?

Працювала я все життя на керівній посаді, і звикла, щоб все було так, як я хочу. Погоджуюсь, що характер у мене сформувався не найкращий, але вже як є. Тут і робота далася взнаки, і те, що чоловік пішов від мене, а мені довелося сина росити одній. І як тут не закалишся?

Та я собі пообіцяла, що втручатися в життя молодих не буду – нехай живуть як хочуть. Виділила їм окрему кімнату (найбільшу), і вирішила, що я в неї навіть заходити не буду, щоб не засмучуватися. Я відразу помітила, що невістка моя порядок не любить, і прибирає з неохотою.

На кухні ми зустрічалися лише зранку, і мені було дуже важко спостерігати за тим, як довго невістка готує сніданок сину. Та вона хліб намащувала маслом кілька хвилин. Поки вона ті бутерброди доробить, то син допиває свою каву і йде на роботу голодним. Коли він зі мною жив, то я завжди готувала йому повноцінний сніданок, а так як я вирішила не втручатися – то нехай виходять з ситуації як хочуть.

Потім у них з’явилася дитина, там мені теж не все подобалося в методиці виховання, і я ледве стримувала себе, щоб не дати яку пораду, але дотримуючись своєї обіцянки, я допомагала лише тоді, коли мене про це просили.

Невістка готувати так і не навчилася, прибирати теж не любила, дитина часто ходила в брудному одязі, бо Ліля вважала, що навіщо вдягати новий, якщо вона його і так знову обплямить.

Я вже тисячу разів пошкодувала про те, що погодилася прийняти молодих у себе, хай би жили окремо, і тоді нічого цього я б не бачила. А так – дивлюся на весь цей безлад, і лише зайвий раз нервую.

Коли мені мій співробітник, який давно приділяв мені знаки уваги, запропонував виходити за нього заміж і переїжджати в його заміський будинок, я без вагань погодилася, бо жити з невісткою я вже не мала сил.

Та я навіть не здогадувалася, що вийшовши заміж, тепер я сама стану невісткою. У мого чоловіка є літня мама, яка живе разом з ним в будинку. На моє щастя, вона виявилася дуже хорошою і розуміючою людиною. Вона все життя пропрацювала викладачкою в університеті, тому знала підхід до людей.

Ми з нею якось відразу порозумілися. Вона ніколи не намагалася мене чомусь вчити, але вміла так ненав’язливо давати поради, що деякі з них я собі навіть записувала, щоб не забути.

Моя свекруха дуже переживала через те, що її син розлучився і не має родини, тож коли я з’явилася в їхній сім’ї, вона була дуже рада. Більше того, вона стала кликати до нас і мого сина з невісткою і внуками. Ми організовували чудові суботні пікніки, на яких завжди панували сімейне тепло і радість.

Виявляється, невісткам з свекрухами можна жити мирно, головне – цього хотіти і старатися.

Фото ілюстративне.