Молитва на початку Великого Посту. Золоті правила Великого Посту

Жінки шість тижнів носили прикраси із чорних агатів та з оніксу, оправленого в срібло, або ебонітову біжутерію. Під час посту не дозволялося грати веселої музики. А як уже щось гралося – то лише задумливі та сумні мелодії (наприклад, ноктюрни Шопена). Траплялося, що на час посту в дітей відбирали іграшки, залишаючи в замін лише найпошарпаніші, а замість казок їм читали життя святих. Чоловіки мали відмовлятися від алкоголю, куріння; подружжя мусили утримуватися від співжиття. Щодо цього та взагалі щодо харчових обмежень Великого посту сучасна медицина повністю підтримує піст як засіб очищення та оздоровлення організму, при чому як фізичного так і психологічного”, – писав Олекса Воропай  в етнографічному нарисі “Звичаї нашого народу”. 

null

 Не називайте це обмеженням

У Піст за церковним статутом забороняється вживання в їжу скоромних продуктів (продуктів тваринного походження) – м’яса, молока, яєць, риби. Крім того, з понеділка по п’ятницю, якщо на ці дні не припадає свято, не вживається і  олія. Риба дозволяється всього лише двічі – на Благовіщення Пресвятої Богородиці (7 квітня) і на Вербну неділю. Перший день посту (Чистий понеділок) і передостанній – Велику п’ятницю (Страсну П’ятницю) – рекомендується проводити взагалі без їжі.

Також  по понеділках, середах і п’ятницях була холодна їжа без олії, у вівторок та четвер – гаряча їжа без олії. По суботах і неділях дозволялося олія і трохи виноградного вина – для підтримки сил. Раніше у Великий піст відмовлялися і від цукру, але сьогодні він дозволений. Однак тим, хто не може дотримуватися посту повністю, від солодкого все ж було бажано відмовитися, аби хоч проявити своє прагнення обмежити себе в піст.

 Особливо набожні наші предки “разкували” (тобто їли раз на день).

Але й пісною їжею також не можна об’їдатися, а дотримуватися поміркованості. Правила церковного посту послаблюються лише для хворих, тих,хто займається важкою фізичною працею та для тих, перебуває в дорозі. Піст також не розповсюджується на немовлят. Святитель Іоанн Златоуст говорив: “Хто приймає їжу і не може постувати, хай подає щедру милостиню, хай покаже невпинну молитву… В цьому не може перешкодити йому неміч тіла. нехай примириться з ворогами своїми; усіляку злопам’ятність відгонить від душі своєї”.

Крок за кроком – до обіцяного нам неба

Перша неділя Великого посту називається “неділя збірна”. Це – час початку танення снігу, принаймні сподівань на його танення, тому говорять: “Неділя збір – тече вода з гір”. 

Перший день Великого посту – “Чистий понеділок”. У цей день було прийнято чистити будинок від “духу Масниці” і ходити в лазню, щоб вступати у Великий піст очищеними духовно і тілесно. А ще його називають Жилавим понеділком. Цього дня не готують гарячих страв, а печуть коржі з житнього тіста. Ними і водою часто і обмежується понеділкова трапеза християн.

В першу суботу Великого посту збиралися до церкви, приносили з собою хліб, коливо й мед і замовляли велику панахиду по рідних-небіжчиках. Цей звичай називався “давати мисочку”. Виходячи з церкви, християни “знаменувалися” – цілували хрест чи ікону, бо  “хто без благословення і знаменування піде з церкви геть – то все одно, як і не був у церкві”. Ті, що постили в цей день і дотрималися всіх правил, називаються “спасенниками”. Кожен, хто говів, повинен піти на вечірню, і “віднести причастя”. Якщо ж хтось не піде, про нього кажуть: “Він причастя вкрав!”

Четвертий тиждень Великого посту – “середохресний”. В середу на цьому тижні – свято хреста. В цей день господині пекли “хрести” з маком і змащували їх медом. Частину “хрестів” зберігали на час сівби.

Шоста субота – Вербна або Лазарева на честь воскресіння праведного Лазаря. Це свято дітей. Під час церковного обходу на вечірні діти носили вербу; у кого була найбільша гілка верби, той відчував себе щасливим.

“У давнину в Україні побутував звичай ходити із церкви до церкви, несучи із собою посвячене гілля верби. В цих походах активну участь брали вихованці духовних шкіл “бурсаки”. Цей звичай широко побутував на Київщині ще в першій половині XIX століття”. В. Сапіга “Українські народні свята та звичаї”

null

Храми і весна Воскресіння в полотнах Е. Межула

Останній тиждень перед Великоднем називають Великим, Страсним або Чистим. На цьому тижні віруючі люди дотримуються посту так само суворо, як і в перший тиждень.

Чистий четвер – день весняного очищення. Християни прибирали оселі, сади, городи до свята. Важливо було помитися і помити дітей, щоб очистися від хвороб і щоб вони не чіплялися.  Увечері в церкві відправлялися “Страсті” – утреня, під час якої вірні у храмі стоять із запаленими свічками. Люди намагались донести страсну свічку додому так, щоб вогонь не згас.

Велика або Страсна П’ятниця – великий день для вірян. Цього дня нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви. Не можна ні шити, ні плести, ні рубати дрова, а також співати та веселитися.

У Великодню суботу роблять крашанки або писанки (подекуди це роблять у п’ятницю), печуть паски. Кожен регіон має свої традиції писанкарства, береже і пишається ними. Писанки – мистецтво, яким славиться наш народ.

На Великдень до заутрені всі йдуть до церкви. Після святкової літургії освячуються крашанки, писанки, паски, скоромна їжа, лунає “Христос Воскрес!” і відлунює “Воістину Воскрес!”. Затим родини вдома збираються за святковим столом і розговляються, тобто знімають із себе всі харчові обмеження.

null

 Храми і весна Воскресіння в полотнах Е. Межула

.fb-background-color { background: !important; } .fb_iframe_widget_fluid_desktop iframe { width: 100% !important; }

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>