Молитва на початку Великого Посту. Золоті правила Великого Посту

Молитва

Господи Боже наш, уповання всіх країв землі і тих, що в морі далеко. Ти призначив святі дні посту і в Старому Завіті через пророків Твоїх, і в Новому через апостолів і євангелістів. Сподоби ж усіх нас у чистоті час посту провести, віру тверду зберегти і заповіді Твої виконувати в усі дні життя нашого. Благаємо Тебе, Владико милосердний: пристав до нас ангела Твого, щоб охороняв нас немічних у всіх ділах наших і допомагав нам, щоб ми були слухняні й догоджали Тобі, та щоб сподобились достойно причаститися святих Твоїх Таїн. Прийми ж, Господи, поклоніння і постування рабів Твоїх (імена) і всім нам подай благословення ради Христа Ісуса, Господа нашого, що з ним благословенний Ти, з Пресвятим, Милосердним і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Поговорити з Богом

Великий піст – це перша велика і дуже хороша новина весни: ми ступили на шлях, який приведе нас до світлого Воскресіння. Не сприйміть ці слова за банальні, бо Піст – це час величезних можливостей кожного з нас, час якнайкращого відкриття цих можливостей у собі. Коли ж, як не зараз, коли пробуджується природа, небо стає вищим і відкритішим, зупинитися у власному бігу, рішуче відкинути все зайве, набридливу суєту і поговорити з Богом. Напевне, кожному з нас Він хоче дуже багато сказати… 

null

“Час посту – це час можливостей змінитися на краще”

Так сказав митрополит Київський і всієї України Епіфаній у своєму настановчому слові на початку Великого посту.

“Навіщо нам постувати? В першу чергу, піст спонукає нас до впорядкування способу життя. Ми змінюємо звичний для нас розпорядок саме для того, щоби вивільнити час і віднайти можливості для речей, які нам дуже потрібні, але у буденності постійно відкладаються “на потім”. Під час посту ми обмежуємо споживання їжі для того, щоби змінити саме ставлення до неї – знаходити задоволення не у більшій кількості чи смаковій якості, а в простоті та достатності спожитого.

Ми зосереджуємо свою увагу не на хаотичних проблемах цілого світу, які часом нагадують шалений калейдоскоп, а на тому, що важливе саме для нас, для наших ближніх. Ми переносимо увагу із зовнішнього, тимчасового, на внутрішнє – те, що має значення для вічності, а не лише для сьогодення. Таким чином, піст допомагає нам позбутися зайвого, надмірного на користь належного, життєво необхідного, заради того, що є справді важливим”, – сказав предстоятель ПЦУ Епіфаній.

null

Митрополит Епіфаній

“Кожен на власному досвіді переконався: аби знайти правильне рішення у складній ситуації, варто зупинитися і поглянути на неї зі сторони. Тож спробуйте використати час Великого посту з користю: приділити спілкуванню з Богом та ближніми… – і ви побачите, як докорінно зміниться все, до чого ви вже звикли, як втихомиряться пристрасті навколо вас, як зміняться настрої та пріоритети, віднайдуться варіанти рішень складних задач”, – підсумував митрополит. 

Головне – не голодувати духовно!

Іван Сидор, священник ПЦУ, викладач Київської православної богословської академії, нагадує нам усім, що “справжній піст не про те, скільки і що ти з‘їв, а про те, скількох людей ти нагодував. І чи сам не голодний духовно”. 

“В неділю ввечері була особлива служба – Вечірня з Чином прощення, – розповідає отець Іван Сидор. – Коли просимо один одного прощення. Робимо це, щоб увійти в піст з чистим серцем і помислами. У храмах лунатиме молитва преподобного Єфрема Сиріна, яка буде супроводжувати нас впродовж всього посту. Зауважте, що в молитві преподобний Єфрем зовсім не акцентує увагу на їжі. Сучасний світ часто сприймає піст як дієту”. Святий отець радить нам цю молитву – молитву-прохання, молитву-благословення.

Молитва преподобного Єфрема Сиріна:  Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійності, владолюбства і пустомовства не дай мені! Духа ж ціломудрості, смиренномудрості, терпеливості й любові даруй мені, рабу Твоєму. Так, Господи Царю, дай мені бачити провини мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.

Ми – істоти із плоті і крові. Сім заповідей Великого Посту

Їх на своїй сторінці у “Фейсбуці” написав отець Роман Грицишин, священник Храму Святого Миколая із Самбра.  Прочитайте, і нехай прості, вичерпні і доступні поради отця Романа додадуть віри у власні сили, бо власні сили – воістину величезний скарб, який треба витягнути із себе, вивчити і розвернути на добро.   

  • 1. Харчуватися просто. Перш ніж говорити що б то не було про духовну складову посту, потрібно звернути увагу на те, як ми будемо харчуватися. Адже найпомітніше під час посту саме харчові відмінності. Сенс посту – не в тому, щоб не їсти тваринної їжі (їжа сама по собі не робить нас ні ближче до Бога, ні далі від нього). Все ж ми – істоти з плоті і крові, і питання нашого харчування надзвичайно важливе. Загальне правило: харчуватися потрібно так, щоб відчувати легкість. Можна обтяжити себе і пісною їжею. І не “зациклюватися ” на їжі. Навряд чи варто шукати по всьому Інтернету вишукані рецепти пісних страв. Менше часу і уваги приділяти приготуванню трапези. Менше грошей витрачати під час посту на їжу.
  • До речі, для деяких категорій людей допустимі визначення послаблення в їжі: для хворих, що займаються важкою працею, вагітних і годуючих і т.п. Але для цього краще порадитися з духівником. Якщо немає такої можливості з яких-небудь причин, то приймайте відповідальність на себе. Також відомо, що “краще недопоститися, ніж перепоститися”. Помірність – ось золоте правило.
  • 2. Відмовитися від будь-якої залежності або прихильності. Піст – час нашого звільнення. Звільнення від того, що нас поневолює. У цей час ми можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного він буде свій. На цей час хтось повністю утримується від алкоголю, хтось – від куріння, а хтось – від телесеріалів,обмови… Подібних подвигів не варто вимагати від інших, але самому добре спробувати.
  • 3. Молитися регулярно. Піст без молитви – зовсім не піст. Свою звичайну “немолитвенність” нам зручно списувати на ритм міського життя, сімейні турботи, проблеми тощо. Але спробуйте під час посту звільнити для молитви хоча б по 10 хвилин вранці і ввечері. Можна читати звичайні ранкові та вечірні молитви або щось ще, наприклад, Псалтир, але під час посту до цих молитв потрібно додавати ще одну – коротку і ємну молитву святого Єфрема Сирина, що задає “тон” на ці тижні.
  • 4. Читати Писання. Під час Великого посту Церква за щоденними Богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка Ісаї і Притчі. Існує також благочестивий звичай за час посту прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Писання. Якщо ви ще не прочитали повністю Старий і Новий Завіт – надолужте згаяне за майбутні сорок днів.  
  • 5. Відвідувати богослужіння. Великий піст – особливий час в ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо тільки приходити в храм і серед тижня. Адже по суботах і неділях відбуваються практично ті ж самі Богослужіння, що і завжди.
  • Просто необхідно хоча б одного разу за весь піст прийти на Літургію Передосвячених Дарів (чудово, якщо ви знайдете храм, де вона служиться ввечері) і причаститися, переживши цей день як час трепетного очікування зустрічі з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі в Страсні дні, починаючи з вечора Великого четверга. Але цей час ще далеко, і про нього краще поговорити іншим разом.На Галичині недопустимо пропустити одну із 6 Хресних Доріг, – треба бути зі Спасителем. коли Він страждає.
  • 6. Очистити розум від суєти. Чи варто повністю відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування блогів, форумів і соціальних мереж – кожен вирішує сам. Але ось що дійсно буде корисно-прочитати хоча б одну хорошу книгу духовного змісту. Це може бути книга з історії Церкви, з основ віровчення, тлумачення на Святе Письмо або що-небудь ще.  
  • 7. Зробити те, що давно збиралися. Визначити для себе справу, про яку давно подумували, але так і не зробили. Час посту – це час позитиву. Всі обмежувальні заходи (в їжі, розвагах та ін.) важливі не самі по собі, але як засіб звільнити наш час і сили для головного: зростання у Христі. А рости у Христі – це творити добро. Любити Бога, ближнього і себе. Варто вибрати хоч одну таку справу, від якого буде добре не тільки вам, але і вашим ближнім. Перед постом ми чули слова Христові: “що ви зробили одному з малих цих, Мені зробили”. Трохи подумавши, ви напевно виявите, як багато можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі в дитячий будинок, приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне для будинку, змайструвати шпаківню, вникнути в те, чим живуть ваші діти, нарешті,- напевно знайдеться безліч ідей.
  • Крім цього, можна придумати і власні “заповіді” посту. Вони можуть бути різними, але головне – постаратися поставитися до посту серйозно, на найглибшому рівні своєї свідомості. Адже час посту-це час, що вимагає від нас прийняття рішень і постійних зусиль.
null

“Нічого незвичайного: безхатько годує голубів. Кожен може чинити добро по своїх можливостях! Кожен” – так підписав це фото отець Роман Грицишин.

Праобраз дороги Христа – Чотиридесятниця. Біблійні історії

Великий піст складається з власне сорокаденного посту (Чотиридесятниці) і посту Страсного тижня. Але власне Великий піст складають лише перші сорок днів, так звана Велика Чотиридесятниця. Це – праобраз сорокаденного посту Ісуса Христа в пустелі.

Числу 40 Церква з давніх-давен надає великого значення, це – своєрідний символ і мірило: 40 днів потопу, 40-річна мандрівка ізраїльтян по пустелі. І в Новому Заповіті: 40-го дня Йосиф і Марія принесли Боже Дитятко в Єрусалимську святиню, 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі, 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння. У наших обрядах на 40-й день приносять дитину в церкву, щоб її оцерковити, на 40-й день поминають померлих. А від 40 покут прийшов і 40-денний піст перед Великоднем.

Дні, які йдуть після Чотиридесятниці, – Лазарева субота, Вербна неділя і шість днів Страсної седмиці – християни присвячують історіям земного шляху Христа – Воскресінню праведного Лазаря з Віфанії, Входу Господньому в Єрусалим, останнім проповідям Спасителя в храмі, Таємній вечері.

null

“Великий Піст починався від посипання голів попелом, роздавання жебракам решток запустних страв і ховання в шафи бальних туалетів. Під час посту хліб мастили повидлом, а не вершковим маслом, або мокали в олію. До столу подавали оселедці без сметани, кава також подавалася без вершків та без цукру, і взагалі була з палених жолудів. Пили липовий чай, замість десертів подавали мало солодке печиво, так зване “довічне” (wiekuiste), яке отримало таку назву через те, що його можна було їсти навіть через півроку після того, як воно було спечене.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>