Я працювала у школі 5 років – на більше мене не вистачило. Написала заяву на звільнення, адже більше не могла терnіти такого віgношення

Я пропрацювала у школі 5 років, на більше мене не вистачило Хочу сказати, що всі 9 кіл пекла здаються просто райським містечком в порівнянні зі шкільною системою.

І найбільше мене дратують якраз батьки!

Мені здається, що батьки втратили межу щодо спілкування з вчителями. Одного вечора до мене зателефонувала мамуся та рипіла, як навіжена, погрожувала судом та казала, що напише на мене заяву на ім’я директора. А все через… телефон. Бо я забрала телефон її сина та віддала тільки після закінчення уроку. А як я ще мала вчинити? Адже хлопчик взагалі не реагував на мої зауваження, грав у якусь гру та відривав інших діток від заняття.

Моя подруга одного разу просто зловила за руку хлопчика (не била, не кричала – наголошую) та попросила ввічливо не скакати на сходинках, аби не розбив лоба. І вже на наступній перерві до її кабінету залітає, немов фурія, мамуся та починає лаяти, що вона побила її дитинку. Ну цирк, інших слів у мене просто нема.

Але це ще не всі проблеми.

Я підпрацьовувала репетитором англійської мови. І десь рік тому до мене ходив хлопець з 9 класу, готувався до ДПА. Спершу все було добре, завжди приходив вчасно двічі на тиждень. Але потім то в нього голова болить, то до зубного йде, то має їхати в село. Я не заперечувала, але наполягала, аби ми відпрацювали його прогули. Я хвилювалася не за гроші, а за знання, які дитина не отримає.

Найгірше – це виховання дітей, особливо у молодших класах.

Я помітила, що діти звикли “мірятися” гаманцями батьків. На перерві показують як не дорогі айфони, то одяг, розповідають, куди літали на відпочинок. Я розумію, що не всі батьки так багато заробляють, хтось може ледь виживає на ту маленьку зарплату. У моєму класі була така дівчинка, її виховувала мати-одиначка та літня, лежача бабуся. Звісно, коштів на дорогий смартфон чи відпочинок у Єгипті вони не мали, тому бідолашній діставалося від однокласників на горіхи. Обзивали її “попелюшка”, “сіра миша”, “безхатько” і це ще лагідна форма образи.

Батьки ніяк не реагували на мої зауваження. Я бачила, як дівчинці важко вчитися у школі, як її принижує клас. Тому викликала її маму до школи та порадила тільки одне – забрати звідси документи та перевести її в інший навчальний заклад. На щастя, хоча б тут мене послухали. Нещодавно зустріла дівчинку та її маму – вона вчиться на відмінно у новій школі, добре товаришує з однокласниками та їздить на олімпіади.

Цими історіями я не хочу нікого образити.

Але шановні батьки, будь ласка, не робіть вчителя цапом-відбувайлом!

Я прекрасно розумію, що ваші дітки найкращі у світі, над їх голівкою німб світиться та крила білосніжні ростуть. Але займіться їх вихованням серйозно! Через таких розбещених малюків страждають інші учні та репутація вчителя.

І якщо ваша дитина отримала зауваження щодо поведінки у класі – то в першу чергу треба говорити з цим чортенятком, а не телефонувати до вчителя. Потрібно мати хоча б крихту поваги до нас!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами.

 poshepky

Читайте Українське —
натисніть «Подобається»

Напишіть нам в коментарях у Facebook!