Сповідь емігранткu:” Італійці дuвуються, коли кажеш, що українці їдуть на заробітки, аби потім збудувати двоповерховий дім”

Новини, Події

До одягу взагалі відносяться просто. Ніхто не ділить його на «святковий» та «буденний», як у нас, в Україні. Звісно, вечірнє плаття на роботу тут не вдягають, проте й не тримають його для світських вечірок чи офіційних зустрічей. Немає гонитви за брендами чи оригінальністю – що зручно, те й купують.

– Яке тут ставлення до заробітчан?

– Дуже добре. Взагалі тут до людей відносяться добре, незалежно від їх статусу, віку тощо. Тут можна зайти в бар у робочій формі і тебе не виженуть. А власник сам наллє коктейль, чи прибере після тебе. Людей цінують просто за те, що вони є, що з ними можна поговорити і дізнатися щось нове, обмінятися досвідом. А те, чим вони займаються чи де працюють – другорядне.

– До чого було звикнути найважче?

– До мови та цін. Італійську я почала вчити ще вдома, бо знала, що без неї важко, та й варіантів з роботою буде значно менше. Проте розмовна мова відрізняється від літературної. Діалекти, вимова, навіть слова можуть різнитися. Навіть зараз я можу не розуміти деяких слів, хоч мову знаю досить добре.

Стосовно цін, то дивно, адже при зарплаті у півтори тисячі євро (а то й більше) за кілограм хліба ти платиш лише чотири євро. Найдорожче тут оренда житла і комунальні послуги, все інше (особливо фрукти) значно дешевше, ніж на Батьківщині, хоч і вищі заробітні плати.

– Ким ви зараз працюєте?

– Зараз працюю телефоністкою в асоціації інвалідів, фрилансером на італійському графічному сайті і маю кілька годин прибирання, як підробіток. Проте не можу присвятити свій час роботі повністю, бо маю маленьку дитину за якою сама доглядаю. Тому основний дохід на чоловікові.

– Які умови вашого проживання?

– Наразі ми орендуємо квартиру на кілька кімнат. Будинок новий у затишному спальному районі. Нам тут добре і поки ми не хочемо щось змінювати.

– А які умови інших заробітчан, ви знаєте?

– Лише про тих, з ким спілкуюся. Тут теж по-різному. Багато людей живе у тих господарів, у яких працює. Їм звільняють невеликі кімнатки з нормальними умовами. Є й таке, що одну невелику квартиру орендує по 10-12 людей. На роботі один або два дні на тиждень дають вихідний, хоча є й такі, що працюють без вихідних.

– Чи хотіли б повернутися в Україну?

– Ми думали про це, але навряд. За стільки років Італія стала другим домом. Звісно ж, Батьківщину вона не замінить, проте нам тут добре. Тут друзі, робота, дитина вже звикла, скоро піде до школи. Наше життя тут.

джерело

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже