Таня чула, що вона “повинна” 60 років, а коли до неї прийшла біда, ніхто не захотів допомагати. Невже жінка справді всім повинна?

Новини

Коли Таня навчалася у 8-му класі у її сім’ї з’явився маленький братик. Різниця між дітьми – 15 років. Таня була далека від дитячої ревнощів і образ, тим більше, що їй у сім’ї приділялася не така вже пильна увага.

-П’ятірку отримала? — байдуже вислухувала мама. — Ну, а що ти ще мала отримати? Навчання – головна праця школяра.

І все. Ні похвали, ні гордості за дочку, факт, що само собою зрозумілий. Таня з наснагою взялася допомагати мамі у догляді за маленьким Олексійчиком. Купала, гуляла, прала пелюшки. І продовжувала отримувати в школі очікувані п’ятірки, яких ніхто не помічав, як не помічав випрасуваних пелюшок, вимитий посуд, переодягненого малюка.

-Так і має бути, – повчально помічав батько, – дочка – перша помічниця по дому. Здавна так повелося. Ти й нас у старості зобов’язана доглядати, а Олексій це інше. Син – це продовження, це кар’єра, це звершення та надії. І йому ти, як старша сестра, завжди зобов’язана допомагати. Це твій сестринський обов’язок.

Ось так Таня закінчила інститут, працювати влаштувалася, вийшла заміж, народила сина. І чоловік теж не помічав ні чисто прибраної квартири, ні смачного борщу, ні навіть того, що Таня росла по службі, почала отримувати й зарплатню більшу, ніж у нього.

-Ну всі жінки заради сім’ї стараються, – казав чоловік, – я не став би жити з тобою, якби ти була інша.

Тата одного разу не стало, брат підріс і став збиратися до інституту, а мама хворіла.

-Ти маєш допомогти братові, — дзвонила мама, — він не пройшов на бюджет, треба на платне. Мені нема де взяти грошей, а ти старша сестра. Це твій обов’язок допомагати виховувати і навчати молодшого брата.

І Таня допомагала, платила, влаштовувала. Не замислюючись про те, що вона не просила батьків народити їй брата, щоб було кому допомагати, кого вчити і влаштовувати. А у вихідні, замість відпочинку, Таня бігла до квартири, де колись жила, щоб наготувати на тиждень їжі, прибрати в кімнаті брата-студента та забити холодильник матері.

-А хто ж ще має це робити? Ми так і вважали, що дочка має допомагати батькам. А в мене пенсія — мізер, а Олексійчику стільки всього треба.

А потім Таня приходила додому і повторювала все те, що щойно зробила, бо вона ж дружина, вона ж повинна. А ще через кілька років Таня влаштовувала себе на роботу брата Олексія, який за 2 роки після закінчення інституту так і не знайшов собі нічого достойного. А ще платила вже кредит за навчання свого сина, який теж зростав надією на звершення, але балами на бюджет не пройшов.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже