Вона запрuсяглася бутu вірною: Поxoрон Марія майже не пам’ятає. Спочатку невтішну наречену відпоювалu ліками, а потім «швидка» забрала її в лікарню

Новини

На клaдoвищі було тихо, тільки листя дерев шелестіло на вітрі. Марія поклала на могuлу букет ромашок. Раніше Богдан дарував її улюблені квіти, вона посміхалася, гадала на пелюстках і останній пелюсткі випадало слово «любить».

В ту останню зустріч, він теж подарував їй ромашки. Великі, красиві, з яскраво-жовтими серединками. «Я люблю тебе і завжди буду тобі вірною, люблячою дружиною. Обіцяю! Присягаюся!», – обняла його міцно-міцно Марія.

«Почекай з весільною клятвою. Ще сукню тобі не дошили», – пожартував у відповідь коханий.

До дати їхнього весілля залишалося три тижні. Дівчина чекала її з нетерпінням. І гадки не мала, що до вічної розлуки з Богданом – всього кілька годин.

А вночі бліда, як стіна, мати розбудила її та прошепотіла: «Богдана більше немає. Авaрія» Поxoрон Марія майже не пам’ятає. Спочатку невтішну наречену відпоювали ліками, а потім «швидка» забрала її в лікарню.

Потім Марії довго снилися ромашки з жовтими сонечками, сміх Богдана та її обіцянка бути йому вірною все життя. Дивлячись на фото коханого, вирішила, що якщо пообіцяла – то стримає слово. А горе не вщухало, боліло в серці.

Марія намагалася відволіктися навчанням, потім роботою, але легше було на клaдoвищі, біля могuли. Здавалося, Богдан тут, поруч. Подумки розмовляла з ним, розповідала про новини в селі, просила поради.

Минув рік, інший. Подруги намагалися розважити Марію, запрошували в гості або на прогулянки. Дівчата переконували її, що треба жити далі, відкрити серце для нового кохання. Адже вона ще така молода. Але Марія тільки мовчала.

І сьогодні вона з букетом ромашок сидить біля могuли коханого. І на душі – неспокій і буря почуттів: злість, безсилля, розгубленість.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже