Останнім Часом Не Хочеться Щось Розпoвідати, Комусь Щось Доводити. Але Сьогодні Чoмусь Захотілося… Отже, Стоїмо Ми Рано Вранці… — Українка

Блоги, Новини

Останнім часом не дуже хочеться щось розповідати, комусь щось доводити, напевно увімкнувся інстинкт самозбереження і зажадав тайм-ауту. Але сьогодні чомусь захотілося розповісти епізод із серії #хроніки_прозріння, який стався пару тижнів тому.

Отже, стоїмо ми рано вранці на в’їзді в провулок, чекаємо сміттєвозку. Ми — це я і кілька сусідів. Розмова зайшла, як водиться, про ситуацію в країні, про тарифи, про можливі відключення електроенергії, про скупчення ворога на кордоні та інші «досягнення» найвеличнішого лідора світу і його свити.

До речі, мову завела не я, я, як вже зауважувала, зараз намагаюся трохи поберегти себе, сиджу в панцирі, нарощуючи його потроху, бо інакше біда.

Так от, сусід попричитав і з німим запитанням поглянув на мене, мовляв, що скажеш на це все. А мені не можна ставити такі запитання, ні німі, ні вголос, бо «тут Остапа понесло». Я їм розповіла і про тарифи, і про ТЕС, яких більшість поставало через нестачу вугілля (привіт від Роттердам +), а ті, що працюють, ледве животіють, і про закупівлю електроенергії у ворога, і про збитковість ключових стратегічних державних підприємств, які при Пороху мали багатомільйонні прибутки, і про втрату міжнародної підтримки, і про 150 тисяч ворожих голів на кордоні, і про державну зраду, і про кротів у владі, і про нехтування Армією, і ще багато про що. Свій емоційний спіч завершила тим, що подавила б як клопів тих, хто за зелене чмо і його слуг голосував. Що з країною зробили! Посміховисько на весь світ і ср@ка повна в усьому, а це тільки початок.

А знаю, що одна з присутніх голосувала за прездюка). І тут вона не менш емоційно, ніж я, вигукує, притиснувши кулачки до грудей: «Свєта! Та хто ж знав?! Ми ж хотіли як луччє, а воно он воно шо!»

Хто ж знав??? — запитую, — я знала, багато хто знав і вас усіх попереджали, просили благали, а ви що наробили?! Луччє??? Хто луччє??? Чмо оте зелене, яке має розум мушлі і вдачу гопника. Його слуги — фотографи, тамади, збоченці, злодюжки, повії та просто недалекі, продажні людиська?

Знаю точно, що її моя колега переконувала голосувати за Пороха, вона наче й погоджувалася, а потім перед самими виборами сказала «ти як хоч, а я голосуватиму за зеленського».

Ти не переживай, — продовжує вона, він до кінця не досидить, ось побачиш.

Не знаю, — говорю — досидить чи ні, але шкоди країні наробить, як ніхто, Янику і не снилося, що так можна. Та і що, що не досидить, ви ще гіршу табуретку оберете.

Так, а за кого ж було тоді голосувати, як їх двоє було — Порошенко і зеленський, — розгубилася моя співрозмовниця.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже