Аріна твердо вирішила, що не може залишити Діну. Вона захотіла дати дівчинці краще життя та кращі перспективи, ніж її чекали в дитячому будинку.

Аріна жінка вже не молода. Їй вже далеко за тридцять, вже й сорок не за горами. Але так і не вийшло їй знайти свою другу половинку. Та й важко це було в її то віці. Бо ж розібрали хороших чоловік як гарячі пиріжки вже дуже давно. А Аріні аби який не потрібен, лише найкращий, який би справді взаємно любив та поважав жінку.

Не зважаючи на це вона таки все одно хоче мати свою родину. Навіть якщо для цього доведеться бути одинокою матір’ю. Так я в Аріни вік не дав можливості безпечно народити та й як вона в декреті буде і все таке? Тому стала задумуватися жінка про те, що можливо б вартувало взяти дитя з будинку для сиріт.

Довго вона обдумувала цю ідею. Два роки ходила з цими думками. Багато питань було в її голові, адже ж то треба врахувати, що з генами можуть передатися риси характеру, які не прийдуться до душі. А може й не зможе прийняти до кінця дитину як свою.

Реклама


Загалом пішла Аріна шукати ту саму, свою дитину. Хотіла вона дуже дівчинку, схожу на лялечку, з білявим, або ж шоколадним волоссям та блакитними оченятами, віком десь два або три рочки. Але якраз саме таких дітей забирають швидко. Тому довго вона не могла знайти ту саму дівчинку.

А потім, якось зайшла вона в дитячий будинок в черговий раз. А до них минулого дня потрапила дівчинка, яку знайшли холодною, голодною та дуже брудною в селі. Так вона ще й говорити майже не вміла. Люди побачили дитину, яку дуже сильно нагадувала маленьку циганочку. А якщо враховувати те, що циганський табір нещодавно був у селі, то все в головах людей і зійшлося.

Спершу селяни викликали поліцію. Батьків або хоча б якихось родичів шукали декілька днів, а тоді, не знайшовши нікого, відправили дівча до сиротинця. Звати цю чорноволосу смугляву 5-тирічну дівчинку Діна.

В Аріни серце йокнуло. Воно стукало до її душі та підказувало, що потрібно забрати дитину. Що це та сама дівчинка, яка їй потрібно. Але все таки розумом Аріна сумнівалася. А потім її сумніви ще більшими стали, завдяки родичам, які дізналися кого саме жінка хоче удочерити.

Три місяці Аріна думала. Три місяці сумнівалася. Але таки твердо вирішила, що не може залишити Діну. Вона захотіла дати дівчинці краще життя та кращі перспективи, ніж її чекали в дитячому будинку. І Аріна стала матір’ю. Офіційно.

Перший час Діна дуже сильно боялася всього, ховалася по кутках, як кошеня, яке принесли в новий дім. Навіть їжу толком не чіпала. Але з часом і з великими любов’ю, турботою, ніжністю та терпінням і розумінням Аріни Діну вже не впізнати. Вона щаслива, весела, товариська та просто звичайна дитина, яка розвивається як і всі п’ятирічні діти.

Пройшло з того часу вже багато років. Діна вже підліток, але не зважаючи на цей непростий період як для неї так і для Аріни, дівчинка все одно залишається доброю, вихованою та світлою дитиною. А Аріна доброю мамою, яка як подруга, але і в той же час хороший наставник та порадник для юначки.

Реклама