Валерій був ніби й не поганий. Пристойна робота, автомобіль, досить розумний. Запросив мене до ресторану і все б нічого, але мені просто соромно було з ним туди заходити. Одягнувся, як старий дід: класичні широкі штани, шкарпетки – чуть не до колін, в’язаний светр, а під ним – сорочка. Людоньки, чи його мама одягала, чи то зовсім смаку нема

Мені 38, і всі мої подруги давно повискакували заміж. Вони частенько нагадують мені, що я “стара діва”, що так не годиться, в моєму віці вже треба дітей в школу водити, […]

Сіла баба Рузя на лавочці, і зітхнула. Більше п’ятдесяти років тут прожила, все життя перед очима. Зняла хустку з голови, щоб витирати сльози, які залили зморшкувате обличчя. Волосся в неї довге, згорнене в маленьку гульку з коси, і нічого що сиве-сивісіньке, труднощів теж в житті вистачало, працювала дояркою в колгоспі, в дома господарство велике, у вільний час час в ліс – дрова заготовити, влітку і восени по гриби та по ягоди. Ось і все: тепер нічого не треба, сиди вдома

Рано вранці прокинулася баба Рузя. Сьогодні за нею дочка з міста приїде, до себе забере. Слабка стала баба, ноги болять, часто падає, немає сил воду і дрова в будинок носити, […]

Коли мене вперше запросили на такого роду святкування, я була неймовірно, але приємно здивована. На білосніжній скатертині красувався мініатюрний кавовий сервіз з крихітними чашечками і блюдцями. У центр столу Ольга Василівна поставила розписну фарфорову тарілку з тістечками. А самі дами одягли свої найкращі сукні

У нашому під’їзді живуть дві бабусі-подружки, Оля і Неля. Одна на третьому поверсі, інша на другому. Спочатку я познайомилася зі своєю найближчою сусідкою, Ольгою Василівною. Вона, як і я, проживає […]

Бабуся першою після чоловіка дізналася, що я при надії. Вона так раділа за нас в той день, а згодом притихла, помовчала і сказала: “Правнучки мені для повного щастя не хватає. Ось побачиш, дівчинка буде. Якщо хочете, щоб щасливою була, назвіть Анною, не пожалієте”. Того дня я ще не розуміла, що бачу свою улюблену бабусю востаннє

Мені було тринадцять, коли пішли з життя мої батьки. З різницею в пів року. Спочатку тато, а потім мама. Нас в сім’ї було троє: старша сестра на той момент була […]

Антон завжди з ніжністю говорив про дітей. Ми навіть обговорювали скільки в нас їх буде і як назвемо, тому я очікувала побачити позитивну реакцію, але вийшло все не так. – Якби ж я знав, то не витрачав би на тебе час, бо жінка з причепом не входить в мої плани. Я з хорошої сім’ї, і мама ніколи б не дозволила мені зробити таку дурницю. – В цей момент я тисячу раз пожаліла, що дозволила з’явитись на світ Софійці

Я дівчина, як люблять в нас  казати, “з причепом”. Тому вже кілька років мені доводиться приховувати від хлопця свою дитину. Свою Софійку я народила в 25 років. Завагітніла випадково, тому […]