Наташку з лікарні забирала двоюрідна сестра Ліза. Ліза – успішний художник. Вона людина відкрита, добра, весела, ніколи не “виляє”, нічого не приховує, тому, коли вела Наташку до машини підтримуючи під руку, відразу виклала все як є: – Натусь, там це, в загальному Вадик твій з якоюсь мимрою живе, але ти не переживай. Жити є де. Я тебе не залишу, чим зможу – допоможу

– Гаразд, Джонька, завтра тобі нормальну кашу зварю. З м’ясом.

Весь тиждень Наташка, побачивши себе вранці в дзеркалі, здригалася і говорила: – Аеліта, хай йому грець. І ні-ні, та приходила думка: а може, ну його, це життя. Кому я потрібна? Але тут погляд натикався на Джоні, затишно згорнутого на своїй лежанці біля каміна і Наташка вирішувала: ладно, ще трошки поживу. Життєстверджуючу точку в цьому спірному для Наташки питанні поставила Ліза, що приїхала через тиждень, як і обіцяла, Ліза. Зайшла з коробкою в руках, поклала її на диван зі словами: – Ну, Натусь, ну куди їх дівати? Кішка бездомна, уявляєш, в під’їзді з кошенятами, а їм же холодно! Я і корм привезла…

У коробці лежала худа руда кішка, обнявши лапами двох крихітних кошенят.

Увечері Ліза їхала. Постояла біля порога, помовчала, потім витягла з кишені пальто листочок і простягнула сестрі: – Натусь, тут це… Вадик твій приходив, запитував, де ти. Я не сказала. Тут його новий номер телефону. Тобі вирішувати. Наташка провела Лізу до машини, помахала їй услід, повернулася в будинок. Погладила кішку: – Будеш Муркою. Молока зараз тобі наллю. Все буде добре.

Проходячи повз каміна, кинула листочок в вогонь.

Автор: Gаnsefedern.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>