Я кuнув дружину, бо вона перестала за собою стежити. Але через рік ми знову зустрілися…

Я бачив і свою дружину, і в той же час якусь іншу, невідому мені жінку. Мавку. Так, німфу.

Вона була стрункою, в неймовірно гарній блакитній сукні, локони недбало лежали на плечах, а на щоках грав рум’янець. Як дурень, я зрозумів, що знову закоханий.

Я не знаю, як відбулися ці зміни. Жінки все-таки – загадкові істоти. Але я задумався … Може бути, вона була так зайнята будинком, дітьми, мною, що на себе абсолютно не залишалося часу?

А розтяжки і грyди – хіба це не наслідок наших двох дітей?

Вдома було прибрано, на столі завжди чекала вечеря, а я думав про те, що вона не робить депіляцію і зачіску.

Може бути, вона намагалася з усіх сил, а я просто не зміг цього оцінити …

Я хотів зупинити її, поговорити, ще хоч ненадовго побути з цією красою.

Але до неї підійшов якийсь чоловік, якого вона взяла під руку.

І тоді стало гірко. Я зрозумів, що поїзд пішов, що я втратив людину, погнавшись за зовнішньою красою і зневажаючи внутрішню.

Я погасив її внутрішній світ, а він, цей інший, запалив і змусив сяяти. Він дав їй захист, сили і можливість подбати про себе.

Кажуть, що краще пізно, ніж ніколи. Так ось, краще не пізно. Краще – рано. І чим раніше ми задумаємося, тим краще …

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>