Коли донька закінчила інститут рік тому, ми сподівалися, що вона або на роботу піде, або надумає матір’ю стати. Але ні, почалися якісь подорожі: то автостоп, то туризм в наметах. Потім, правда, обоє взялися за голову і майже рік працювали. Ми доньку самі влаштовували на гарне місце по блату, щоб поруч з домом. Але що діється тепер!

Я думала, це порожні слова. Але донька збирає речі і подала заяву на звільнення з роботи! Зідзвонюються з другом з передмістя, там їх вже чекають, робота є, орендована квартира теж! Та як так – що тепер ми з донькою тільки по відеозв’язку будемо спілкуватися ?! А як ми онуків побачимо, якщо вони ще й за кордон рвонуть? Все, що ми робили для доньки – все прахом пішло. Навіть квартирою і всіма благами її не втримати! Як нам вчинити, що доньці сказати, щоб вона нас не кидала? Допоможіть порадою, будь ласка!

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>