Подаровану сусідкою баночку з грибами я викинула, так і не відкривши. Не зі зла, просто я намагаюся не їсти їжу, приготовлену чужими людьми, особливо побачивши, що гриби вимочуються у ванні

Напевно, якби я жила в століття землеробства і родючості, то голодувала б постійно. Одна надія на добрих людей, які б ділилися зі мною їжею.

Не можу я тоннами заготовлювати соління на зиму. Вираз “на зиму” у хазяйновитих людей означає заготовити солінь і варення на років п’ять вперед, а не дев’яносто календарних днів зими.

І варення бочками не варю. Я просто стільки не з’їм. І сили у мене на таке немає.

От сусіди у мене, сімейна пара, рум’яна і справна. Говорять голосно, ходять енергійно.

Дивлячись на сусідів, виникає питання: “Де ж у них батарейка?”. Така величезна батарейка з реклами з веселим зайцем, який всіх обганяє.

І мої сусіди дуже багато їдять, тому що витрачену енергію потрібно поповнювати. Тому активно заготовляють гриби і сушать особисто спійману рибу.

Сама не нав’язуюсь будувати сусідські стосунки. Я взагалі не прихильник прохідного двору в своїй квартирі, коли твоя і сусідська двері весь час відкриті і туди-сюди сусіди ходять в гості або просто солі позичити. Я інтроверт по життю.

А ось мої сусіди якраз з таких хлібосольних людей. Не пощастило їм зі мною. Гра в одні ворота. Запрошують в гості, чимось пригощають. А від мене “алаверди” не отримують.

Ось і вчора сусідка запросила мене в гості на чай. Відмовитися не вийшло – пішла.

Під час чаювання сусідка рекламувала свого чоловіка-заготівельника. Він і рибалить щотижня, і в лісах пропадає, і знає все грибні місця. Привозить гриби багажниками.

На доказ мені була продемонстрована і урочисто подарована маленька баночка з груздями. На кришці побачила наліплений папірчик, на якому від руки написаний рік заготовки- 2017.

Я ввічливо відмовлялася від подарунка, але сусідка була наполегливою. Так і сказала: “Бери-бери, мій зараз купу грибів привезе, ще засолити. А ти мені теж чимось по сусідськи допоможеш, якщо звернуся”.

Як у воду дивилася, не минуло й десяти хвилин, як в квартиру ввалився чоловік сусідки. У гумових чоботях, з ароматом лісу, вогкості і грибів, ще копченим чимось пахло.

В обох руках було по мішку з грибами. Як виявилося, це тільки перша партія. Чоловік ходив туди – сюди і приносив все нові мішки з грибним урожаєм.

Потім покликав нас подивитися. Ми з сусідкою пішли на його голос. Я побачила ванну, до країв заповнену грибами. Сусід їх туди висипав і хвалився перед нами урожаєм.

Його дружина теж висловлювала радість і нахвалювала чоловіка. Ніби й не маячила перед нею перспектива всю ніч чистити гриби, а потім прокинутися рано і піти на роботу. А голову як мити, якщо ванна зайнята?

Але перш за все мене відвідала одна важлива думка. Люди поклали гриби в ванну, в якій миються з ногами. Як же їх потім вживати в їжу?

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>