Після переїзду до столиці далека рідня і знайомі дістали “Знайди мені роботу, а я поки у тебе поживу”

А потім мені набридли ці халявники і шукачі легких грошей. Я стала відмовляти всім, посилаючись на те, що живу не одна, квартиру орендую в складчину і господарі не дозволяють чужих людей водити. Частково так і було. Квартиру орендували удвох з дівчиною. На мене тоді багато людей образилися, говорили, що зазналася, що я самолюбка. Тобто, проситися пожити до іншої людини, нехай навіть їй в мінус – це не егоїзм. А те, що відмовили – це егоїзм. А я ж тоді реально втомилася від усіх цих гостей, яких потрібно влаштувати в Києві. У мене було відчуття, що я позбавлена ​​особистого життя, мені постійно доводилося вирішувати справи і проблеми родичів і знайомих.

Так, мене мучила совість, я переживала кожен раз, коли відмовляла. Але я знала, що якщо я погоджуся, буде ще гірше. Для мене. І я вибрала себе, свій особистий час і свою свободу.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>