Іноді про велике кохання говорять маленькі речі. Наприклад, дідусь в ідеально випрасуваних штанах. Йде зі своєю бабусею ледве-ледве. Але штани ідеальні, штани джентльмена, тому що нездужаєш ти чи ні – коханий повинен мати гарний вигляд

Взагалі-то Ерочка – моя бабуся, але в нашій сім’єю ніхто нікого і ніколи бабусями не називав. Бабуся – це щось старе. А Ерочка – зовсім же ще дівчинка, вона отримує мої листівки з таким захопленням, як ніби я відправляю їй із заморських країн золоті злитки.

«Донечко, – пише мені вона. – Листоноша приніс листівку і так недовірливо каже: “Ернеста Семенівна, невже з самої Америки прийшла?! Я відповідаю: що ж тут дивного, якщо з Японії недавно приходила! “Ну і у дворі, звичайно, всі теж знають і захоплюються».

Чутки про загальне захопленні, безумовно, перебільшені, але для мене ці листівки, які подолали тисячі кілометрів, безцінні. Вони – крихітні вісники моєї величезної вдячності дівчинці, яка трошки втомилася від довгої дороги, але по дорозі не розгубила ні краплі свого чарівного сміху. Я дуже люблю тебе, просто знай.

Автор – Ярослава Гресь.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>