Мама купила дачу своєї мрії, а працювати там змушує мого чоловіка

Моя мама живе одна у двокімнатній квартирі, батько розлучився з нею давно, а через кілька років його не стало. В мами була ще одна квартира, яка дісталась їй у спадок від її матері. Коли я збиралась заміж, мама попросила квартирантів з’їхати та віддала квартиру нам зі словами:

–  Нічого чужих квартирах мотатися та гроші за іпотеки банку платити, живіть там. Оформляти я нічого не буду. Раптом розлучитесь, ділити нічого не прийдеться. Ти у мене одна, так що помру – все тобі залишиться.

Сказавши мамі величезне спасибі, ми з чоловіком почали наводити лад в бабусиній квартирі, зробили хороший ремонт, накопичили грошей на час мого майбутнього декрету.

Через рік після нашого весілля, мама купила собі будиночок в селі, за 30 кілометрів від міста.

– Все своє життя я мріяла про дачу, – сказала нам з чоловіком мама, – будемо тепер їсти свіжі овочі та фрукти з городу, а діти підуть – їм буде де літо проводити.

Мама у мене жінка дуже енергійна, хоч і на пенсії, а сил багато. Взимку вона в місті живе, а влітку в селі. А для нас з чоловіком ця дача стала свого роду відпрацюванням трудової повинності: в п’ятницю ввечері відвези, в суботу вдень допоможи, та ще й неділю все треба доробити.

– Я не хочу проводити всі літні вихідні у твоєї мами в селі, – сказав чоловік, – мені легше їй грошенят підкидати, щоб по господарству їй чужі люди допомагали.

Мама на це відреагувала дуже бурхливо.

– Грошей у нього багато! Бач, розкидався. І сам зробить, нічого йому не станеться, на ньому орати можна, ви в моїй квартирі живете, а допомагати відмовляєтеся!

Це було так. Ми жили в її квартирі. І свою купити найближчим часом не могли, я вже була на 5-му місяці вагітності. Нам залишалося тільки терпіти.

Вагітність проходила у мене дуже складно, а тут ще літо, спека, я у вихідні одна мучуся в міській квартирі, поки чоловік на дачі моїй мамі допомагає. І не потрібні мені ці горезвісні картопля з цибулею, не варті вони нервів. Чоловік вічно приїжджає злий, агресивний, я теж. Навіть народжувати я поїхала в суботу одна, на швидкій.

– Народиш, подзвони, – повчала мене мама по телефону, – а чого йому в місто їхати, щоб тебе в вікно побачити, приїде потім, в неділю увечері.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>