Ти Не дивися, а забирай. Передай Юркові, що мені ця дитина без нього не потрібна. Обіцяв, що залишить тебе й піде до мене. Але так і не наважився. Нехай тепер знає

Ольга готувала на кухні вечерю, як раптом пролунав дзвінок у двері.

Спершу, вона не звернула на нього увагу, але через декілька секунд у двері постукали. Вся сім’я була вдома: діти у власній кімнаті, а чоловік сидів на кухні в очікуванні їжі.

Все ж таки, Ольга витерла руки та попрямувала до вхідних дверей. Як тільки вона ступила в коридор, почулися швидкі кроки, які збігалися вниз.

–  Хм, можливо, помилилися, – подумала жінка, аж тут стало чутно, що людина стала знову підніматися наверх. Відкривши двері, Ольга побачила під дверима маленький згорточок, у якому лежало немовля.

– Звідки тут взялося немовля?! Яка ж людина залишила дитину на цементованій підлозі? — Тут раптово знизу пролунав крик.

– Не дивися, а забирай. Передай Юркові, що мені ця дитина без нього не потрібна. Обіцяв, що залишить тебе й піде до мене. Але так і не наважився. Нехай тепер знає.

Ольга ошелешено дивилася на молоду красиву жінку, яка щось злісно надалі розповідала. Вона вже не чула цих слів, адже в голові крутилося лише одне: чоловік її зраджує.

Останніми словами, які вона почула, були:

– Дитину я на нього записала! Так що не сумнівайся, що він батько.

В цей момент жінка пішла. Ольга ж підняла немовля та повернулася з ним у власну квартиру. Юрко в цей момент запитує:

— Коли буде вечеря?

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>