Ми продали в селі будинок і забрали маму до себе. – Чоловік мій хотів влаштувати романтичну вечерю, замовив їжу з ресторану. Я прямо про це мамі і сказала. А вона образилася, закрилася у своїй кімнаті і навіть не зустріла нас, коли ми повернулися з роботи

– А хіба мама вам би завадила за столом? – задала я питання Марії.

– Можливо, вона посиділа б з вами півгодини і пішла в свою кімнату, а ви продовжили б свій романтичну вечерю.

– Не пішла б. Адже це не перший раз. Просто ми раніше ходили в кафе або ресторан, а зараз адже все закрито, доводиться вдома свята влаштовувати, а мама не розуміє, що ми з чоловіком цілий день нарізно, а ввечері хочеться посидіти, поговорити, подивитися один одному в очі. А мама сидить до останнього.

Я їй якось натякнула, а вона не зрозуміла – ось я прямо їй і сказала, щоб вечеряла сама.

– Ну ось так і поясни матері, як мені зараз, – порадила я Марії.

– Вона не хоче навіть слухати мене. Мовчить, майже не виходить зі своєї кімнати. І навіщо я тільки перевезла її до себе! Краще б ми до неї в гості їздили.

А й справді, навіщо молоді тягнуть батьків із села до себе? Адже жити разом не так вже й просто…

Фото ілюстративне – storyfox.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>