– Моя дочка вважає, що я погана мама! – сумно розповідає п’ятдесятирічна Оксана Іванівна. – У неї багато претензій і образ. Справа в тому, що я виховувала її одна, чоловік покинув нас ще, коли була при надії. Де він і що з ним – відтоді не знаю і знати не хочу Мені довелося відразу після появи дочки відвезти дитину до мами, а самій їхати на заробітки

Оля закінчила в столиці середню школу, далі вчитися відмовилася навідріз, пішла працювати. При першій же можливості з’їхала у окреме житло. Ось уже кілька років живе окремо, орендує кімнату з двома подругами.

– Сама на зв’язок не виходить, розмовляє крізь зуби, її позиція – ти мене покинула, ти мені не мати, я тобі нічим не зобов’язана! Її послухати, так гірше від мене матері і не було в природі. Я їй кажу – подивлюся, яка з тебе вийде матір! Що тобі твоя дитина скаже, коли виросте. А вона заявляє – я, каже, мамою ставати взагалі не збираюся! Планує жити для себе, без проблем і обов’язків. Я ось думаю, може, це покоління дев’яностих таке: невдячні, думають тільки про себе? Всі їм винні

Чи має право дівчина зараз «розмовляти крізь зуби» з матір’ю і дорікати їй? Зрозуміло, що почувається покинутою, але подумала б хоч трохи про матір. Як їй було в столиці, одній, без допомоги, без кутка власного, без копійки грошей? Що могла, то для неї зробила. Мати все життя працювала на двох роботах, і дочка повинна бути вдячною.

А може, і справді Оксана Іванівна – погана мати? Дочку вона залишила, як не крути, і тринадцять років спілкувалася тільки по телефону. Не виховувала кожен день, не варила кашку, не сиділа біля ліжечка, не міряла температуру.

Права дочка зі своїм безапеляційним «Ти мене кинула»?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>