Коли мама Ярослава хотіла приїхати в гості до сина з невісткою, Леся терміново придумувала важливі справи, все, щоб лишень не бачити свекруху у своєму домі. А потім Леся наважилася написати їй, що вони з Ярославом вирішили, що їй краще, взагалі, більше до них не приїжджати

Вона від цього не може оговтатися, каже Ярослав дзвонив: «Мамо, ну ти Лесю дратуєш, вона після того як ти приїжджаєш, потім три дні в себе прийти не може».

Але суть не в цьому. Ми сидимо з нею бідкаємося, нещасний Ярослав, так як так – от же не пощастило хлопцю. І тут ще одна наша знайома каже: «А невістка тут причому? Ти сама такого сина виховала – безсердечного».

Ой ну ми кричали на неї, що вона нічого не розуміє, він щось що може зробити, якщо вона така, він заради сім’ї, заради миру в усьому світі, та ти б бачила якою він був дитиною, мамі в шостому класі листівку на 8 Березня знаєш яку подарував? Так ми тобі покажемо, там сердечко і квіточку сам намалював. І якби не ця Леся.

Вона плечима тільки знизала, каже, якщо людина не підла, то ніяка Леся не змусить його нею бути. І пішла.

А у мене раптом, як харчова плівка з очей упала. Я все життя виховувалася в парадигмі – хорошому чоловікові дружина погана дісталася. А тут на тобі. Виявляється, людина підла – бо підла, а не тому що її хтось щось змусив.

Фото ілюстративне – m-strana.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>