У одного літнього дідуся було два великих відра. Кожне з них висіло на кінцях коромисла, яке він носив на плечі. Одне відро було з тріщиною, а інше – ідеальне. Під кінець довгого шляху від струмка до будинку ціле відро залишалося повним, а тріснуте було заповнене лише наполовину. Притча неймовірної глибини!

Культура

У одного літнього дідуся було два великих відра. Кожне з них висіло на кінцях коромисла, яке він носив на плечі. Одне відро було з тріщиною, а інше – ідеальне. Під кінець довгого шляху від струмка до будинку ціле відро залишалося повним, а тріснуте було заповнене лише наполовину. Притча неймовірної глибини!

Притча неймовірної глибини!

У одного літнього дідуся було два великих відра. Кожне з них висіло на кінцях коромисла, яке він носив на плечі. Одне відро було з тріщиною, а інше – ідеальне. Під кінець довгого шляху від струмка до будинку ціле відро залишалося повним, а тріснуте було заповнене лише наполовину.

Цілих два роки це повторювалося з дня у день: старий приносив додому тільки півтора відра води. Звичайно, ціле відро пишалося своїми досягненнями. А ось бідне тріснуте відро соромилися свого недоліку; воно було нещасним, оскільки могло виконувати своє призначення лише наполовину. Його удавана неспроможність тривала два роки – і ось одного разу біля джерела відро звернулося до старого:

«Мені так соромно за себе тому, що через тріщини в моєму боці вода весь час виливається по дорозі додому». Старий усміхнувся: «Зате квіти ростуть на твоєму боці стежки, а не на боці іншого відра. Я завжди знав про твою ваду, тому і посадив квіти з твого боку дороги, і кожен день, коли ми йдемо додому, ти поливаєш їх. У кожного з нас є свій особливий недолік. Але саме ці тріщини і недоліки роблять наше спільне життя таким цікавим і цінним Приймайте людей такими, якими вони є, і шукайте в них хороше.

Звертаюся до всіх «тріснутих відер»: вдалого вам дня, і не забувайте вдихати аромат квітів на вашому боці дороги.

Перейдите к следующей странице, нажав ее номер ниже>